приходитися

ПРИХО́ДИТИСЯ, диться, недок., ПРИЙТИ́СЯ, при́йдеться, док.

1. до кого — чого. Повністю відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; підходити, пасувати.

— Дак ти ж спершу оженись! — пожартував Зінько. — Коли ж ні одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий (Гр., II, 1963, 348);

Прийдеться ниточка до клубочка (Номис, 1864, № 4090);

Все приміряв [чоловік] то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (Мирний, III, 1954, 166);

// Підходити кому-небудь за розміром.

Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася та чимало і зносилася (Мирний, IV, 1955, 117);

[Зіля:] Ану, придіньте [приміряйте] калоші, чи прийдуться? (Вас., III, 1960, 123);

Костюм Петимка хоч виглядав довгим і бахматим на Маркові, але загалом прийшовся (Трубл., Шхуна.., 1940, 180);

// Стосуватися або зачіпати когось (своїм змістом, спрямуванням і т. ін.).

Давня се байка, здається, Все ж вона вічно нова — І як до кого прийметься, Серце тому розбива! (Л. Укр., IV, 1954, 87).

До сло́ва прийшло́ся — трапилася нагода сказати що-небудь у зв’язку з темою розмови, якимсь висловленням, на додаток до сказаного раніше і т. ін.

За вечерею розмови точилися всякі, а далі якось до слова прийшлося — похвалився Андрійко, які ковзани в подарунок на свято прислав Павлушці вчителевому дядько його з міста (Головко, II, 1957, 215);

— Та я хіба що? — заїкуючись, виправдувався знічений Харитон. — Хіба ж я проти? То тільки до слова прийшлося. Язик не туди повернувся, казавши… (Смолич, Мир.., 1958, 49);

Прийти́ся до лиця́ — пасувати, личити.

[Слідчий:] Що це значить? Ви зблідли? Злякались? Залиште! Переляк вам так само прийшовсь до лиця, як тюремникам жаль (Лев., Драми.., 1967, 6);

Прийти́ся до па́ри — підійти один одному.

— Будемо ж добре та й добре гуляти на весіллі! Нехай господь парує, коли собі прийшлись до пари! (П. Куліш, Вибр., 1969,265);

Прихо́дитися (прийти́ся) до смаку́ (душі́, се́рця, вподо́би, по душі́, по се́рцю і т. ін.) кому — подобатися.

Життя [міське] ще менше приладилось йому до смаку (Фр., III, 1950, 180);

Став Чіпка підпасичем. І — диво! згодився відразу… Робота прийшлась йому до душі (Мирний, І, 1949, 149);

Випили [гості] й варенухи. Посмакували. По душі прийшлась (Морд., І, 1958, 166);

І Чайці, і Соколову майор Савченко відразу ж прийшовся до серця (Собко, Запорука.., 1952, 36);

Не до вподоби невістка Парасці з першого дня прийшлася (Горд., II, 1959, 221).

2. Розміщуватися на якомусь місці, перев. на одному рівні з чимсь.

Саме проти дверей над столом, обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Л. Укр., II, 1951, 385);

Повісив він [кат] на шию дівчині невеличку дощечку. Дощечка якраз прийшлася на грудях (Мирний, І, 1954, 46);

// Влучати по кому-, чому-небудь (перев. про не зовсім точно розрахований удар і т. ін.).

Руський дружинник розмахнувся мечем, але не поцілив Ростислава — удар прийшовся по коневі, і кінь осів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 513).

3. на що. Збігатися в часі з чим-небудь, випадати на час якоїсь події, на якийсь період і т. ін.

Якось не можна пам’ятати завжди, яке число старого стиля [стилю] приходиться на [да]ний день, та ще за 5 днів наперед (Л. Укр., V, 1956, 430);

А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (Коцюб., І, 1955, 405);

Останній день Оксаниної служби прийшовся саме на святки (Л. Янов., Тв., 1959, 46).

4. Припадати на кого-небудь, діставатися комусь (внаслідок розподілу і т. ін.).

— Десять тисяч землі в самого Варуна, а нам на село на п’ятсот дворів у половину менш приходиться (Мик., II, 1957, 76);

— Будуть, будуть ділити. Вам більше прийдеться, бо ви безземельні (Коцюб., II, 1955, 43);

На трудодень у нас минулого року прийшлося по шість кіло зернових, по півтора кіло картоплі, по півкіло соняха (Ю. Янов., V, 1959, 160).

5. кому, безос. Зазнавати чогось (важкого, неприємного і т. ін.); діставатися кому-небудь.

Як їй не скрутно іноді приходилося, часом і Яків гримне — де швендяє, часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть, — дарма (Мирний, IV, 1955, 68);

Найгірше Олені приходилося зимою, коли майже кожен день чулося від дочки: -Мамо, в мене горло болить (Тют., Вир, 1964, 26);

Йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: «Чомусь мені, братці, горілка не п’ється» (П. Куліш, Вибр., 1969, 95);

— Як трудно прийдеться, піщани допоможуть, а може, й Глибока Долина. Це ж яка сила! (Головко, II, 1957, 312);

// Вимагати великих затрат енергії, коштів і т. ін.; коштувати, обходитися.

В неї вже й тройко дітей було.. На Хіврину думку, вже б і годі їх, бо важко вони їй приходились, ції діти (Григ., Вибр., 1959, 112);

У великому магазині не були б прийняли тої роботи, — там і без неї стільки шиття, — а коли б і прийняли, то надто дорого прийшлась би панні та ласка (Л. Укр., III, 1952, 473);

Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували (Манж., Тв., 1955, 54);

// Бути доведеним до якогось стану (перев. важкого, розпачливого).

— Переночувать ось та насилу-насилу впросивсь: і до плачу приходилось. Так-то без грошей! (Тесл., Вибр., 1950, 48).

6. безос., з інфін. Мати нагоду, можливість; траплятися.

— Діду, — а там, де замчище, є луна? — спитав Івась уголос. — Не знаю, не приходилось чути (Мирний, І, 1954, 180);

[Сербин:] А Мар’яна.. таки гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (Вас., III, 1960, 24);

Я вже готова багато витерпіти, аби тільки побачити Париж! Ви знаєте, що мені так і не прийшлось бути в Парижі; я так жалувала! (Л. Укр., III, 1952, 523);

Старий зітхнув і тихіше додав: — Ну, вже тепер тобі, синку, дома ночувати не прийдеться (Стельмах, II, 1962, 31).

7. безос., з інфін., також з віддієслівним ім. У зв’язку з певними обставинами бути змушеним робити що-небудь, діяти певним чином або зазнавати чогось; доводитися.

Не будь її [надії] — певно, не було б того горя, яке часом приходиться переживати (Мирний, IV, 1955, 214);

Не одному школяреві після гарячого вчинку приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши (Вас., І, 1959, 175);

Любий дядьку!.. Певно ж там [у клініці] прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом (Л. Укр.,V, 1956, 31);

— Прийдуть до нього селяни — зерна позичить, меду на кутю дасть, а прийдеться до віддачі — десяту шкуру здере… (Тют., Вир, 1964, 43);

// тільки док. Вийти, трапитися якимсь чином.

— Будь ласкава, тітко, не сердься на мене і вибачай, що так з тобою прийшлося… (Кв.-Осн., II, 1956, 190);

Прийшлося-таки так, що й про неї люди згадали! (Мирний, IV, 1955, 251).

◊ Прихо́диться (прийшло́ся, при́йдеться) до ді́ла — треба діяти, робити щось.

От наші критики не такі лицарі і коли приходиться до діла, то ставлять в одну лінію і поетів, і поетес (Л. Укр., V, 1956, 126);

Маруся шаблею так розмахувала, мов проворний козак, а як прийшлось до діла, то вона краще всіх воювала (Укр.. казки, 1951, 156);

— Цілий рік трубили про ту кукурудзу, а як до діла прийшлося, то всі по кущах!.. (Кучер, Трудна любов, 1960, 271);

Як (коли́) прихо́диться (прийшло́ся, при́йдеться) до чо́го — якщо треба.

Треба, щоб і ми любили один одного, як брата, у нужді помагали, один від одного біду відводили і коли до чого приходиться, один за одного страждали і біду терпіли (Кв.-Осн., II, 1956, 121);

Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (Номис, 1864, № 9782).

8. тільки недок., безос. Годитися, подобати, личити.

[Грицько:] А матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться (Мирний, V, 1955, 237);

Олексій, як треба, зараз скочив, поклонився [офіцерові].. та й хотів.. відійти, бо не приходилося мужикові рівнятися з його благородієм (Кв.-Осн., II, 1956, 316);

[Лукерія Степановна:] Чи приходиться ж у будень вештатись з ранку до вечора, коли не біля річки, то десь по степу або по селу?.. (Кроп., II, 1958, 293).