приходитися

ПРИХО́ДИТИСЯ, диться, недок., ПРИЙТИ́СЯ, при́йде́ться, док.

1. до кого – чого. Повністю відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; підходити, пасувати.

– Дак ти ж спершу оженись! – пожартував Зінько. – Коли ж ні одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий (Б. Грінченко);

Прийдеться ниточка до клубочка (Номис);

Все приміряв [чоловік] то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (Панас Мирний);

// Підходити кому-небудь за розміром.

Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася та чимало і зносилася (Панас Мирний);

[Зіля:] Ану, придіньте [приміряйте] калоші, чи прийдуться? (С. Васильченко);

Костюм Петимка хоч виглядав довгим і бахматим на Маркові, але загалом прийшовся (М. Трублаїні);

// Стосуватися або зачіпати когось (своїм змістом, спрямуванням і т. ін.).

Давня се байка, здається, Все ж вона вічно нова – І як до кого прийдеться, Серце тому розбива! (Леся Українка).

2. Розміщуватися на якомусь місці, перев. на одному рівні з чимось.

Саме проти дверей над столом, обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Леся Українка);

Повісив він [кат] на шию дівчині невеличку дощечку. Дощечка якраз прийшлася на грудях (Панас Мирний);

// Влучати по кому-, чому-небудь (перев. про не зовсім точно розрахований удар і т. ін.).

Руський дружинник розмахнувся мечем, але не поцілив Ростислава – удар прийшовся по коневі, і кінь осів (А. Хижняк).

3. на що. Збігатися в часі з чим-небудь, випадати на час якоїсь події, на якийсь період і т. ін.

Якось не можна пам'ятати завжди, яке число старого стиля [стилю] приходиться на [да]ний день, та ще за 5 днів наперед (Леся Українка);

А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М. Коцюбинський);

Останній день Оксаниної служби прийшовся саме на святки (Л. Яновська).

4. Припадати на кого-небудь, діставатися комусь (унаслідок розподілу і т. ін.).

– Десять тисяч землі в самого Варуна, а нам на село на п'ятсот дворів у половину менш приходиться (І. Микитенко);

– Будуть, будуть ділити. Вам більше прийдеться, бо ви безземельні (М. Коцюбинський).

5. кому, безос. Зазнавати чогось (важкого, неприємного і т. ін.); діставатися кому-небудь.

Як їй не скрутно іноді приходилося, часом і Яків гримне – де швендяє, часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть, – дарма (Панас Мирний);

Найгірше Олені приходилося зимою, коли майже кожен день чулося від дочки: – Мамо, в мене горло болить (Григорій Тютюнник);

Йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: “Чомусь мені, братці, горілка не п'ється” (П. Куліш);

– Як трудно прийдеться, піщани допоможуть, а може, й Глибока Долина. Це ж яка сила! (А. Головко);

// Вимагати великих затрат енергії, коштів і т. ін.; коштувати, обходитися.

В неї вже й тройко дітей було .. На Хіврину думку, вже б і годі їх, бо важко вони їй приходились, ції діти (Грицько Григоренко);

У великому магазині не були б прийняли тої роботи, – там і без неї стільки шиття, – а коли б і прийняли, то надто дорого прийшлась би панні та ласка (Леся Українка);

Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували (І. Манжура);

// Бути доведеним до якогось стану (перев. важкого, розпачливого).

– Переночувать ось та насилу-насилу впросивсь: і до плачу приходилось. Так-то без грошей! (А. Тесленко).

6. безос., з інфін. Мати нагоду, можливість; траплятися.

– Діду, – а там, де замчище, є луна? – спитав Івась уголос. – Не знаю, не приходилось чути (Панас Мирний);

[Сербин:] А Мар'яна .. таки гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (С. Васильченко);

Я вже готова багато витерпіти, аби тільки побачити Париж! Ви знаєте, що мені так і не прийшлось бути в Парижі; я так жалувала! (Леся Українка);

Старий зітхнув і тихіше додав: – Ну, вже тепер тобі, синку, дома ночувати не прийдеться (М. Стельмах).

7. безос., з інфін., також з віддієслівним ім. У зв'язку з певними обставинами бути змушеним робити що-небудь, діяти певним чином або зазнавати чогось; доводитися.

Не будь її [надії] – певно, не було б того горя, яке часом приходиться переживати (Панас Мирний);

Не одному школяреві після гарячого вчинку приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши (С. Васильченко);

Любий дядьку! .. Певно ж там [у клініці] прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом (Леся Українка);

– Прийдуть до нього селяни – зерна позичить, меду на кутю дасть, а прийдеться до віддачі – десяту шкуру здере... (Григорій Тютюнник);

// тільки док. Вийти, трапитися якимось чином.

– Будь ласкава, тітко, не сердься на мене і вибачай, що так з тобою прийшлося... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Прийшлося-таки так, що й про неї люди згадали! (Панас Мирний).

8. тільки недок., безос. Годитися, подоба́ти, личити.

[Грицько:] А матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться (Панас Мирний);

Олексій, як треба, зараз скочив, поклонився [офіцерові] .. та й хотів .. відійти, бо не приходилося мужикові рівнятися з його благородієм (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Лукерія Степановна:] Чи приходиться ж у будень вештатись з ранку до вечора, коли не біля річки, то десь по степу або по селу? (М. Кропивницький).

(1) Куди́ при́йде́ться – всюди.

Поїду за тобою куди прийдеться (з казки);

(2) Прийти́ся до лиця́ – пасувати, личити.

[Слідчий:] Що це значить? Ви зблідли? Злякались? Залиште! Переляк вам так само прийшовсь до лиця, як тюремникам жаль (О. Левада);

(3) Як прийшло́сь і т. ін. / при́йдеться (припаде́ і т. ін.) до скру́ту кому – коли було (буде) важко, у важкий час, у важких обставинах.

Отак тепер і зо мною сталось. Було, на собаку кинь, то влучиш друга, а як прийшлось до скруту, то святий їх знає, де вони поділись! (Т. Шевченко);

[2-й чоловік:] Як припаде тобі саме до скруту, от тоді той глитай і притириться в гості, ну і муситимеш накинути процент!.. (М. Кропивницький).

◇ (4) Де при́йдеться – скрізь;

(5) До сло́ва прийшло́ся, безос. – випала нагода сказати щось, додати що-небудь до сказаного.

За вечерею розмови точилися всякі, а далі якось до слова прийшлося – похвалився Андрійко, які ковзани в подарунок на свято прислав Павлушці вчителевому дядько його з міста (А. Головко);

– Та я хіба що? – заїкуючись, виправдувався знічений Харитон. – Хіба ж я проти? То тільки до слова прийшлося. Язик не туди повернувся, казавши... (Ю. Смолич);

(6) Прийти́ся / прихо́дитися до смаку́ кому – відповідати чиїм-небудь нахилам, природним здібностям, інтересам і т. ін.; сподобатися комусь.

Потім їй попалась в руки історія і так само не прийшлася їй до смаку (І. Нечуй-Левицький);

Життя [міське] ще менше приходилось йому до смаку (І. Франко);

(7) Прийти́ся до па́ри – сподобатися одне одному; покохатися.

– Будемо ж добре та й добре гуляти на весіллі! Нехай Господь парує, коли собі прийшлись до пари! (П. Куліш);

(8) Прийти́ся до се́рця (рідше по но́рову) кому – дуже сподобатися (про кого-небудь).

І Чайці, і Соколову майор Савченко відразу ж прийшовся до серця (В. Собко);

Поїхали у Дубинівку свататься: там, бачите, хлопцю дівчина прийшлась по норову. Батько і не перечив (Нар. опов.);

Припа́сти (прийти́ся, приста́ти, рідко прилягти́) / припада́ти (прихо́дитися) до се́рця (до душі́) див. припада́ти;

(9) Со́лоно прихо́дитися / прийти́ся кому, безос. – хто небудь перебуває у важких умовах, у скрутному становищі.

У Галичині років з п'ятсот тому назад .. солоно приходилось руському народові, котрий звали вони [князі та бояри] смердами (М. Драгоманов);

Вийшли [солдати] од ротного, сміються; дякують Максимові, що, коли б не він, дуже б солоно прийшлося... (Панас Мирний);

(10) Со́лоно прихо́диться / прийшло́ся кому, безос. – хтось перебуває у важких умовах, у скрутному становищі; нелегко комусь.

У Галичині років з п'ятсот тому назад .. солоно приходилось руському народові, котрий звали вони [князі та бояри] смердами (М. Драгоманов);

Вийшли [солдати] до ротного, сміються, дякують Максимові, що, коли б не він, дуже б солоно прийшлося... (Панас Мирний);

(11) Як (коли́) прихо́диться / прийшло́ся до чо́го (до ді́ла), безос. – за умови, що треба діяти, робити щось; при потребі, при можливості.

Треба, щоб і ми любили один одного .. коли до чого приходиться, один за одного страждали і біду терпіли (Г. Квітка-Основ'яненко);

Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (Номис);

От наші критики не такі лицарі і коли приходиться до діла, то ставлять в одну лінію і поетів і поетес (Леся Українка);

– Цілий рік трубили про ту кукурудзу, а як до діла прийшлося, то всі по кущах!.. (В. Кучер);

(12) Як прийде́ться – відповідно до обставин; абияк, сяк-так.

Дівчата, було, подоять то пізно, то рано, а увечері як прийдеться. Молоді! Вони спішать погуляти (Нар. опов.).