1. Словник української мови в 11 томах

причалювати

ПРИЧА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЧА́ЛИТИ, лю, лиш, док.

1. перех. Прикріплювати, прив’язувати до чого-небудь (корабель, човен і т. ін.); швартувати.

Вона була б рада швидше причалити човен до берега і піти гуляти з Леонідом Семеновичем по садку (Н.-Лев., IV, 1956, 121);

// рідко. Припливати кудись на кораблі, човні і т. ін.

[Микита:] Нарешті, вже на третій, мабуть, рік в Норвегію причалив я свій човен… (Коч., П’єси, 1951, 92).

2. неперех., до чого, куди. Підпливати, підходити до берега; ставати на причал (про човен, корабель і т. ін.); швартуватися.

Помітили небезпеку [фашисти] тільки тоді, коли наші перші плоти вже причалювали до їхнього берега (Минко, Повна чаша, 1950, 237);

Причалює шаланда, легко пошарудівши об камінь бортом (Ю. Янов., II, 1958, 46);

Дуб наш причалив до острова, і ми ступили на ту землю, де кілька сот літ чесне товариство, лицарі, проливали свою кров (Стор., І, 1957, 252);

[Дівчинка:] Біжи до бухти Птиць… Туди недавно Причалив пароплав… (Мур., Ост. хмарина, 1959, 89);

// Пливучи на кораблі, човні і т. ін., приставати до берега, причалу.

— Чого тобі, Антоне, заманулося по такій бистріні ганяти плоти? Тут же зразу мені причалюй до берега! — наказала Катерина (Чорн., Потік.., 1956, 7);

Поромщик ніяк не може до берега причалити і просить Марка взятись за весло і помогти (Укр.. казки, 1951, 289);

Тихо причалив [Прохор] біля старих верб, загнавши човна в заводь (Шиян, Баланда, 1957, 171);

*Образно. Отож і тепер причалив [о. Яким] до старого знакомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути, поки діло скінчить (Свидн., Люборацькі, 1955, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причалювати — (наближатися до берега — про корабель) приставати, пришвартовувати. Словник синонімів Полюги
  2. причалювати — прича́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. причалювати — Приставати, ставати на причал, швартуватися; (судно) швартувати. Словник синонімів Караванського
  4. причалювати — -юю, -юєш, недок., причалити, -лю, -лиш, док. 1》 перех.Прикріплювати, прив'язувати до чого-небудь (корабель, човен і т. ін.); швартувати. || рідко. Припливати кудись на кораблі, човні і т. ін. 2》 неперех., до чого, куди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. причалювати — Приплавляти, приплавити, поприплавляти Словник чужослів Павло Штепа
  6. причалювати — ПРИЧА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЧА́ЛИТИ, лю, лиш, док. 1. що. Прикріплювати, прив'язувати до чого-небудь (корабель, човен і т. ін.); швартувати. Вона була б рада швидше причалити човен до берега і піти гуляти з Леонідом Семеновичем по садку (І. Словник української мови у 20 томах
  7. причалювати — ПРИЧА́ЛЮВАТИ (про корабель, човен, того, хто пливе на човні, кораблі, — наближатися до берега, ставати на причал тощо), ПРИСТАВА́ТИ, ПРИШВАРТО́ВУВАТИСЯ, ШВАРТУВА́ТИСЯ, ПІДЧА́ЛЮВАТИ, ПРИЧА́ЛЮВАТИСЯ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  8. причалювати — Прича́лювати, -люю, -люєш; прича́лити, -лю, -лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. причалювати — Причалювати, -люю, -єш сов. в. прича́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. І. 16. до свого́ берега причалив навіки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106. Словник української мови Грінченка