1. Словник синонімів української мови

причалювати

ПРИЧА́ЛЮВАТИ (про корабель, човен, того, хто пливе на човні, кораблі, — наближатися до берега, ставати на причал тощо), ПРИСТАВА́ТИ, ПРИШВАРТО́ВУВАТИСЯ, ШВАРТУВА́ТИСЯ, ПІДЧА́ЛЮВАТИ, ПРИЧА́ЛЮВАТИСЯ діал. — Док.: прича́лити, приста́ти, пришвартува́тися, підча́лити, прича́литися. Світанок лебедіє у затоні, І човен мій причалює у сад (М. Стельмах); Причаливши, Микола глушить мотор, сходить на берег (О. Гончар); Каравели пристають до вологих південних островів (Ю. Андрухович); У вечірній імлі виростає громада дредноута. До борту пришвартовується катер (О. Левада); Катер вихором полетів назад у порт, повернувши до найглухішого причалу, де швартувалися рибальські човни (В. Кучер); Від берега одбився, а до другого не причалився (прислів'я).

ПРИЧА́ЛЮВАТИ (прикріплювати, прив'язувати до чогось човен, корабель і т. ін.), ПРИШВАРТО́ВУВАТИ, ЧА́ЛИТИ, ШВАРТУВА́ТИ. — Док.: прича́лити, пришвартува́ти. На голос пісні до них добувається з берега ще один.. Причалив човна, вичалапкує на берег (О. Гончар); Навіть на Дніпрі було неспокійно: сновигав уже по його сірих осінніх хвилях меткий невеличкий буксир, пришвартовуючи до пристані навантажені обладнанням величезні баржі (О. Сизоненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причалювати — (наближатися до берега — про корабель) приставати, пришвартовувати. Словник синонімів Полюги
  2. причалювати — прича́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. причалювати — Приставати, ставати на причал, швартуватися; (судно) швартувати. Словник синонімів Караванського
  4. причалювати — -юю, -юєш, недок., причалити, -лю, -лиш, док. 1》 перех.Прикріплювати, прив'язувати до чого-небудь (корабель, човен і т. ін.); швартувати. || рідко. Припливати кудись на кораблі, човні і т. ін. 2》 неперех., до чого, куди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. причалювати — Приплавляти, приплавити, поприплавляти Словник чужослів Павло Штепа
  6. причалювати — ПРИЧА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЧА́ЛИТИ, лю, лиш, док. 1. що. Прикріплювати, прив'язувати до чого-небудь (корабель, човен і т. ін.); швартувати. Вона була б рада швидше причалити човен до берега і піти гуляти з Леонідом Семеновичем по садку (І. Словник української мови у 20 томах
  7. причалювати — Прича́лювати, -люю, -люєш; прича́лити, -лю, -лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. причалювати — ПРИЧА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЧА́ЛИТИ, лю, лиш, док. 1. перех. Прикріплювати, прив’язувати до чого-небудь (корабель, човен і т. ін.); швартувати. Вона була б рада швидше причалити човен до берега і піти гуляти з Леонідом Семеновичем по садку (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. причалювати — Причалювати, -люю, -єш сов. в. прича́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. І. 16. до свого́ берега причалив навіки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106. Словник української мови Грінченка