1. Словник української мови в 11 томах

причаїти

ПРИЧАЇ́ТИ, аю́, аї́ш, док., перех., рідко. Стримати що-небудь, не виявити у повну силу; приховати.

*Образно. Причаїли [хвилі] гомін, і скрили всі гребені білі, ледве дишуть… підкрались і вдарили раптом в борти (Л. Укр., І, 1951, 245).

Причаї́ти дух — затамувати дихання; притихнути.

*Образно. Здавалось, немов старий ліс дубовий, і тихе село, і все.. причаїло дух та прислухувалось пісні… (Коб., І, 1956, 115).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причаїти — причаї́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. причаїти — -аю, -аїш, док., перех., рідко. Стримати що-небудь, не виявити у повну силу; приховати. Причаїти дух. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. причаїти — ПРИЧАЇ́ТИ, аю́, аї́ш, док., що, рідко. Стримати що-небудь, не виявити на повну силу; приховати. * Образно. Причаїли [хвилі] гомін, і скрили всі гребені білі, ледве дишуть... підкрались і вдарили раптом в борти (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах