1. Словник української мови в 11 томах

приязний

ПРИ́ЯЗНИЙ, а, е. Який виявляє приязнь, дружню прихильність, симпатію до кого-небудь; дружелюбний, привітний.

Ото і зосталась я у Мотрі. Вона така добра, приязна (Мирний, І, 1954, 75);

// Доброзичливий, дружній (про почуття, стосунки і т. ін.).

Господарка, приховуючи приязною усмішкою свою заклопотаність, метушилась поміж гостей (Досв., Вибр., 1959, 254);

Між олов’яними солдатиками [вихованцями військового училища] і гімназистами ніколи не було приязних стосунків (Добр., Олов. солдатики, 1961, 117);

Ми згадуємо глибоку і приязну цікавість Пушкіна до історії України (Рад. Укр., 25.XI 1956, 1);

// Який приносить задоволення; приємний.

Усе частіше постерігав він, що в серці його ворушиться кохання, — тихе, приязне кохання, що воно обхоплює цілу його істоту (Коцюб., І, 1955, 23);

Уранці їхали, грудьми Повітря приязне впивали (Рильський, Сад.., 1955, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приязний — при́язний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. приязний — Прихильний, дружній, привітний, доброзичливий; П. приємний. Словник синонімів Караванського
  3. приязний — див. Добрий; дружній Словник синонімів Вусика
  4. приязний — [прийазнией] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. приязний — -а, -е. Який виявляє приязнь, дружню прихильність, симпатію до кого-небудь; дружелюбний, привітний. || Доброзичливий, дружній (про почуття, стосунки і т. ін.). || Який приносить задоволення; приємний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. приязний — ПРИ́ЯЗНИЙ, а, е. Який виявляє приязнь, дружню прихильність, симпатію до кого-небудь; привітний. Ото і зосталась я у Мотрі. Вона така добра, приязна (Панас Мирний); // Доброзичливий, дружній (про почуття, стосунки і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  7. приязний — ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  8. приязний — При́язний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. приязний — Приязний, -а, -е 1) Расположенный, дружелюбный. Ти був батькові противніщий, а до його був батько приязніший. Н. Вол. у. 2) Любезный кому. Юрий славний, Богові святому приязний. Драг. 37. Словник української мови Грінченка