приязний

ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев. про ставлення до інших). Мені сподобалися мої майбутні товариші. Вони були переважно молоді, доброзичливі, веселі (І. Багмут); Чи не криється за його доброзичливою поведінкою і солодкими словами якась підступна хитрість? (Д. Ткач); Лиш я бідний, нещасливий, ніхто мені не зичливий! (пісня); Він високий, елегантно вбраний, з іскрами сивини на скронях, з поглядом зичливим, відкритим (О. Гончар); Ви обізвалися до мене таким теплим, таким прихильним словом, зогріли, заохотили й зворушили до сліз (М. Коцюбинський); Був (інженер) з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (С. Воскрекасенко); Прощати можуть тільки жінки, бо вони поблажливі й добрі серцем (П. Загребельний); На початку березня прийшов лист від Рєпніної. Як завжди, був він повний теплої турботи за бідного вигнанця (З. Тулуб). — Пор. 1. до́брий, 1. лю́дяний, 1. при́язний, 1. чу́лий.

ДРУ́ЖНІЙ (про ставлення, відносини тощо), БРАТЕ́РСЬКИЙ, БРА́ТНІЙ, БРАТЕ́РНІЙ рідше, БРА́ТСЬКИЙ рідше, ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, ТОВАРИ́СЬКИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ЗЛА́ГІДНИЙ розм.; МИ́РНИЙ, ДОБРОСУСІ́ДСЬКИЙ (між сусідами, країнами). Всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв'язків між людьми в громадах (І. Франко); Народи, злийтеся у братній згоді І руки потисніть (переклад М. Зерова); Приязнь зростала між нами, Приязнь братерня — не більше (П. Грабовський); Ті очі юнацькі Я бачу й сьогодні, І потиски братські Горять у долоні (П. Воронько); З ґаздинею зав'язалися у Марусі щирі, приятельські відносини (Г. Хоткевич); Люблю я приязні розмови, В яких братерство розцвіло (М. Рильський); Щирий і незалежний у поведінці з людьми, акин виявляв до своїх сусідок лагідну увагу (Т. Масенко); Мирне співіснування і добросусідські відносини держав.

ПРИЄ́МНИЙ (який викликає задоволення, втіху, насолоду своїми якостями, властивостями, створює гарний настрій тощо), ХОРО́ШИЙ, МИ́ЛИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, СЛА́ВНИЙ, ВІДРА́ДНИЙ, УТІШЛИВИЙ (ВТІШЛИВИЙ), УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ) заст., БЛА́ГОСНИЙ заст., ОХВІ́ТНИЙ діал.; ДОЛА́ДНИЙ (перев. про спів, музику тощо). Маруся замовкла і задумалась: їй.. не бажалось зачіпати в своїй душі смутну нотку в такий веселий, приємний час, поруч з милим (І. Нечуй-Левицький); (Яків:) Більше нічого не скажеш? (Мар'яна:) А що тобі сказати? (Яків:) Слово хороше (М. Зарудний); Не те гоже, що гоже, але те гоже, що миле (прислів'я); Уранці їхали, грудьми Повітря приязне впивали (М. Рильський); Славний вийшов сніданок у нас на пісочку між морем, що хлюпа під самі ноги, і боком барки!.. (М. Коцюбинський); Після напруження, після буйного льоту думок, цей спокій здався дівчині таким відрадним і бажаним (О. Донченко); Спать не можу й бачу сни: Десь немов садок розкішний, В нім квіток рядок утішний, В тихім сяєві весни (І. Франко); — Правду казав сват:.. На мою дитину не зажалієтесь, каже. Я годував її, щоб вона і Богові, й людям угодна була (А. Тесленко); Змусила (мелодія) море затамувати ритмічний подих прибою і завмерти в благосній дрімоті (О. Левада); Охвітна розмова; Зі шляху обізвалася неголосна доладна пісня (М. Стельмах). — Пор. 1. ні́жний.

ПРИ́ЯЗНИЙ (про почуття, стосунки тощо; про людину, яка виявляє такі почуття щодо інших), ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ТЕ́ПЛИЙ. Люблю я приязні розмови, В яких братерство розцвіло (М. Рильський); До людей же він був приязний, тихий (Грицько Григоренко); Спитав (німець) спокійно, дружелюбним тоном: — Ви, я бачу, не хвилюєтесь? (Д. Бедзик); Люди дружелюбні, компанійські люблять теплі кольори, а замкнуті, небалакучі віддають перевагу холодним (з газети); Я досі під враженням Вашої гостинності і теплих відносин до мене (М. Коцюбинський). — Пор. 1. добрози́чливий.