пробний

ПРО́БНИЙ, а, е. Узятий або зроблений на пробу.

Одібрав пробні картки від Попова. Знов мене не задовольняють (Коцюб., III, 1956, 182);

Мотористи прийшли до початку робочого дня, щоб зробити пробний намив (Дмит., Наречена, 1959, 190);

// Який служить для проби, перевірки, випробування.

Костомаров мав незабаром дістати професорське звання. Зараз він готував свою першу — пробну — лекцію (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 373);

Наступив пробний виїзд — генеральна репетиція і перевірка готовності до весняних робіт (Збан., Переджнив’я, 1955, 325);

// Признач. для взяття проби.

Вхопив пробний шнур і знов кинув до ями камінь, прив’язаний на його кінці. І знов камінь упав на дно з сухим стукотом (Фр., II, 1950, 229);

Донедавна температуру розплавленого металу мартенівці визначали примітивним способом — зливом з пробної ложки на плиту (Наука. , 1, 1957, 9).

Про́бний ка́мінь — суть, основна якість, властивість і т. ін. кого-, чого-небудь.

Любов і пошана до мови — це пробний камінь інтелектуальної високості кожної культури (Літ. Укр., 23.V 1971, 2).