провалювати
ПРОВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., перех. і без додатка.
1. Давлячи, натискаючи на що-небудь, робити дірки, проломи, заглибини і т. ін.
Бралися [люди] цілим гуртом міцно за руки,.. топтались на льоду й провалювали (Головко, II, 1957, 347);
— Як співали [арф’янки], то й долівку.. провалили — така сила народу набиралася їх дивитися! (Мирний, III, 1954, 256);
— От і маєш клопіт — заганяй обох [дітей] на піч.. та ще пильнуй, щоб череня не провалили, бо хіба ж усидять тихо? (Тют., Вир, 1964, 26);
// Ударом розбивати, розсікати (голову, ніс).
Вони душили один одного, кусали, штрикали складаними ножиками, провалювали один одному носи чим попало (Довж., І, 1958, 368);
— Не кидай [грязь], бо я тобі голову провалю кочергою, — крикнула Кайдашиха й погналась за Мотрею (Н.-Лев., II, 1956, 359);
// безос. , перен. Про стан напівзабуття в кого-небудь.
Все, що говорив Микола, звучало глухо, як щось далеке, байдуже,.. її [Надію] раз по раз провалювало в якусь приємну порожнечу (Баш, Надія, 1960, 450).
2. перен. Не справляючись з роботою, обов’язками, не розуміючи чого-небудь, зривати здійснення чогось.
— Посівну провалювати і залишати колгоспників без куска хліба.. я не буду (Тют., Вир, 1964, 98);
Тут без мене не справляться аж ніяк, накоять лиха, провалять зовсім ранню сівбу (Крот., Сини.., 1948, 51);
// Необережними діями, вчинками або навмисно виявляти, розкривати (законспіровану особу, нелегальну організацію і т. ін.).
Ласточкін аргументував переконливо: щоб не накликати більших репресій на робітництво і щоб не провалити саме підпілля (Смолич, V, 1959, 109);
// Незадовільно оцінювати кого-, що-небудь.
— Підеш складати іспит? Та ж тебе негайно провалить отець Степан! (Смолич, II, 1958, 84);
// перев. док. Те саме, що забалотува́ти.
Гнида лише оком обвів збори і вже знав, що провалять, бо ж народу з його табору була тільки купка. Тому й зняв свою кандидатуру (Головко, II, 1957, 128);
[Ромодан (до Дремлюги):] Це діло дуже серйозне, Гордію Опанасовичу. Вас провалила своя партійна організація, а ви кажете «як-небудь переживу…» (Корн., II, 1955, 311).
Значення в інших словниках
- провалювати — прова́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- провалювати — (лід) проломлювати; (справу) завалювати, доводити до краху; (на іспиті) зарізувати; дк. ПРОВАЛИТИ, (на виборах) забал|ь|отувати, о. провезти на вороних. Словник синонімів Караванського
- провалювати — -юю, -юєш, недок., провалити, -валю, -валиш, док., перех. і без додатка. 1》 Давлячи, натискаючи на що-небудь, робити дірки, проломи, заглибини і т. ін. || Ударом розбивати, розсікати (голову, ніс). || безос., перен. Про стан напівзабуття в кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провалювати — Валити, завалювати, завалити, позавалювати, звалювати, звалити, позвалювати, повалювати, повалити, розвалювати, розвалити, порозвалювати Словник чужослів Павло Штепа
- провалювати — ПРОВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., що і без прям. дод. 1. Давлячи, натискаючи на що-небудь, робити дірки, проломи, заглибини і т. ін. Бралися [люди] цілим гуртом міцно за руки, .. топтались на льоду й провалювали (А. Словник української мови у 20 томах
- провалювати — ПРОБИВА́ТИ (ударами, натиском утворювати в чомусь отвір, рану, прохід тощо), ПРОЛО́МЛЮВАТИ (ПРОЛА́МУВАТИ), ПРОШИБА́ТИ розм.; ПРОСА́ДЖУВАТИ, ПРОВА́ЛЮВАТИ (докладаючи великих зусиль); ПРОТИКА́ТИ, ТАРА́НИТИ, ПРОСТРО́МЛЮВАТИ, ПРОТАРА́НЮВАТИ, ПРОШИВА́ТИ... Словник синонімів української мови
- провалювати — Провалювати, -люю, -єш сов. в. провалити, -лю, -лиш, гл. Проламливать, проломить, пробивать, пробить. А ні каменя не дадуть голову провалити. Ном. № 4689. 2) Наваливать, навалить. Шух. І. 91. Словник української мови Грінченка