провість
ПРО́ВІСТЬ, і, ж.
1. рідко. Те саме, що зві́стка 1.
І поки я, не тямлячись від щастя, Носитиму по людях любу провість, Ти підеш панувать в нову країну І на землі збудуєш рай новий (Л. Укр., І, 1951, 211);
— Усе б гаразд, якби не гризь на совісті, Що від батьків ні вісті, ані провісті (Мисик, Біля криниці, 1967, 233).
2. перен., поет. Прикмета, ознака і т. ін., що провіщає близькість, настання чого-небудь у природі; передвістя.
[Кассандра:] Так ти скажи мені по правді, брате, яку ти провість по пташках побачив? (Л. Укр., II, 1951, 294);
Молодий, усіх я запевняв,.. Що осіннє прив’ядання трав І кружляння голубих сніжинок, — Лиш весняних трав передчуття, Тільки провість ясних вод весняних… (Рильський, II, 1960, 213).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провість — про́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- провість — -і, ж. 1》 рідко. Те саме, що звістка 1). 2》 перен., поет.Прикмета, ознака, і т. ін., що провіщає близькість, настання чого-небудь у природі; передвістя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провість — ПРО́ВІСТЬ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що зві́стка 1. І поки я, не тямлячись від щастя, Носитиму по людях любу провість, Ти підеш панувать в нову країну І на землі збудуєш рай новий (Леся Українка); – Усе б гаразд, якби не гризь на совісті... Словник української мови у 20 томах
- провість — ПЕРЕДВІ́СТЯ, ПЕРЕДВІ́СТКА, ПРИЗВІ́СТКА розм., ПРО́ВІСТЬ поет. Ясеневі в грудях зробилось порожньо.. Це було поганим передвістям (Ю. Бедзик); Звістка була остільки раптовою, що здавалася ніби давньою передвісткою (І. Ле); Молодий, усіх я запевняв.. Словник синонімів української мови