1. Словник української мови в 11 томах

програш

ПРО́ГРАШ, у, ч.

1. Втрата чого-небудь у процесі невдалої гри або розігрування чого-небудь.

Щуплий лейтенант в розстебнутім кітелі навіть і зараз, роздаючи карти, не може забути свій програш (Головко, Літа.., 1956, 124);

Дивлячись на програші та виграші інших, хлопець поступово проймався дивною, непояснимою певністю, що йому повезе (Гончар, Таврія.., 1957, 47);

Спогад про програш різонув, як ножем. Нащо, нащо він згодився грати?! (Тулуб, Людолови, І, 1958, 277).

2. Те, що втрачене внаслідок невдалої гри або розігрування чого-небудь.

Програш треба сплачувати, чесно.

3. Невдача, поразка у чому-небудь.

Було помітно, що програш Іванові неприємний. — Коли б не зробив того дурацького ходу… — Він переставив фігуру (Головко, І, 1957, 426);

Ненавиділа вона розмови Кошарного. Той говорив тільки про футбол. Хто виграє, хто програє… Для нього все життя — це тільки виграші й програші (Загреб., День.., 1964, 56);

Програш бою; Програш змагання.

4. перен. Невигода, втрата.

Бути в програші; Програш часу.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. програш — про́граш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. програш — як ім. програна; П. невдача, поразка; (часу) втрата. Словник синонімів Караванського
  3. програш — див. невдача Словник синонімів Вусика
  4. програш — -у, ч. 1》 Втрата чого-небудь у процесі невдалої гри або розігрування чого-небудь. 2》 Те, що втрачене внаслідок невдалої гри або розігрування чого-небудь. 3》 Невдача, поразка у чому-небудь. Програш бою. Програш змагання. 4》 перен. Невигода, втрата. Бути в програші. Програш часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. програш — Програ Словник чужослів Павло Штепа
  6. програш — ПРО́ГРАШ, у, ч. 1. Утрата чого-небудь у процесі невдалої гри або розігрування чого-небудь. Щуплий лейтенант в розстебнутім кітелі навіть і зараз, роздаючи карти, не може забути свій програш (А. Словник української мови у 20 томах
  7. програш — ЗБИ́ТОК перев. мн. (матеріальна втрата), УТРА́ТА (ВТРА́ТА) мн., НА́КЛА́Д розм.; ПРО́ГРАШ (перев. внаслідок азартної гри). Дорожив (Кіндрат) власним добром, не допускав збитків (О. Словник синонімів української мови