1. Словник української мови в 11 томах

прогрішення

ПРОГРІ́ШЕННЯ, я, сер., рел. Те саме, що гріх 1.

Панотець Павло промову почав з того, що прощати прогрішення — заповіт господа бога нашого Ісуса Христа (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 236);

Господь покарав мене за всі мої прогрішення і розпусту (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 490).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогрішення — прогрі́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прогрішення — див. помилка Словник синонімів Вусика
  3. прогрішення — -я, с., рел. Те саме, що гріх 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прогрішення — Прогріх, гріх, провина Словник чужослів Павло Штепа
  5. прогрішення — ПРОГРІ́ШЕННЯ, я, с., рел. Те саме, що гріх 1. Панотець Павло промову почав з того, що прощати прогрішення – заповіт Господа Бога нашого Ісуса Христа (О. Полторацький); Господь покарав мене за всі мої прогрішення і розпусту (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека). Словник української мови у 20 томах
  6. прогрішення — ГРІХ (порушення релігійно-моральних настанов), ГРІШО́К ірон., ПРОГРІ́ШЕННЯ заст. — З багатого хоч я візьму, Убогому даю; А так гроші розділивши, Гріха я не маю (пісня); — Що ж, не завадить змити грішки!... Словник синонімів української мови