проймаючий
ПРОЙМА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до пройма́ти.
О, ці очі, наскрізь проймаючі, повні нестерпного блиску..! (Гончар, II, 1959, 235);
Понесло холодом — ніжним та таким проймаючим, що, здається, й старі дуби та липи почули його і стрепенули своїми коронами (Фр., VII, 1951, 143);
Полилася ніжна, проймаюча душу мелодія (Кол., Терен.., 1959, 103).
2. у знач. прикм. Потрясаючий або дуже зворушливий.
— За що? За що? За що? — розривав її груди страшний проймаючий крик (Коб., II, 1956, 188);
Із гурту знову долетіло жіноче тужіння і проймаючий дитячий плач. Плакало кілька жінок і з ними діти (Епік, Тв., 1958, 447);
Тихий, але проймаючий спів свирілі [сопілки] стелеться полониною (Л. Укр., І, 1951, 453).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проймаючий — ПРОЙМА́ЮЧИЙ, а, е, 1. рідко. Який проймає кого- або що-небудь. О, ці очі, наскрізь проймаючі, повні нестерпного блиску..! (О. Гончар); Понесло холодом – ніжним та таким проймаючим, що, здається... Словник української мови у 20 томах