прокидатися

ПРОКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док., рідко. Кидатися (у 2, 4, 6 знач.) якийсь час.

ПРОКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Переставати спати, дрімати; пробуджуватися від сну; будитися, просипатися.

Спав [Котигорошко] день, спав ніч, прокидається, — прив’язаний (Укр.. казки, 1951, 96);

Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжко й напружено слухаю (Коцюб., ІІ,1955,231);

Прокидається Іванко і до ранку не спить (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 133);

Гарматій, прокидаючись від напівсну, підтягнув обвислу нижню губу і перелякано зашамкав (Стельмах, І, 1962, 333);

Життя горил має яскраво виражений ритм. Тварини прокидаються у певний час (Знання.., 9, 1965, 28);

Як стало вже добре темніти, прокинулась сова та як заведе: Гу-у-у!.. (Л. Укр., III, 1952, 482);

Прокинувся Вітя рано, коли ще всі спали (Вас., Вибр., 1954, 259);

*Образно. Сивий музика узявся за віщії струни. Прокинулись струни, зітхнули і змовкли (Дн. Чайка, Тв., 160, 153);

// Виходити з стану задуми, запаморочення, апатії тощо; приходити до пам’яті, до розуму.

Після мрій чарівних прокидатись мені — Се страшніше від всякої кари (Л. Укр., IV, 1954, 269);

Ця думка так підбадьорила Семена, що він зірвався на рівні ноги й прокинувся з задуми (Коцюб., І, 1955, 104);

Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина.. Лише другого дня прокинувся він від тяжкого заціпеніння й поволі підвівся, так, ніби зважився на щось (Довж., І, 1958, 90);

// перен. Сповнюватися звуками, рухом і т. ін.

Місто почало прокидатися: там хвірткою стукнуто, там віконницею гуркотять (Мирний, І, 1954, 65);

Портальні прокидалися крани (Перв., І, 1958, 73);

На вулицях обізвалася худоба, заскрипіли журавлі, запахло молоком і димом. Почав прокидатися і панський двір (Стельмах, І, 1962, 396);

Дихне вітерець, прокинеться верховіття тополеве, залупотить.. лискучим проти місяця листом і знову в сон (Вас., І, 1959, 293);

Все трапилося раптово, і фронт одразу прокинувся по всій долині з обох боків, з нашої й чужої сторони (Кучер, Чорноморці, 1956, 351);

// перен. Відроджуватися, пробуджуватися з приходом весни (про природу).

Повесні тане сніг і починає прокидатися земля після зимового сну (Ів., Вел. очі, 1956, 100);

Прокидається від першого весняного подиху безкраїй степ, щоб незабаром зазеленіти, заквітчатись на всю свою широчінь (Рад. Укр., 19.III 1962, 3);

Вже прокинувся і дуб-зимовик, викинувши тендітні жовто-зелені листочки (Цюпа, Три явори, 1958, 18);

// перен. Лунати, чутися (про звуки).

В селі прокидався гомін — якийсь скучний, сердитий. Хрипко озивається худоба, чути короткі, сердиті вигуки, ляскання батога (Вас., І, 1959, 311);

Ледве починали прокидатися окремі звуки з численного пташиного царства в цім земнім раю (Ле, Право.., 1957, 225);

Шум прокинеться у гіллі, заспіва соловей в саду, — це хвала молодій землі, це.. пісні труду (Рудь, Дон. зорі, 1958, 10);

// перен. Пробиватися крізь щось, ставати видним (про світло, промені тощо).

За ялину зелененьку Тихо місяць заховавсь, А в кімнаті огник блимав, Ледве-ледве прокидавсь (Л. Укр., IV, 1954, 126);

— Е-е, щось дуже рано прокинулось сонце, — каже дід Улас, дивлячись на небо, — коли б ще дощу не було!.. (Мирний, І, 1949, 157);

Ще не прокинувсь Ранковий промінь,.. А на колгоспнім Широкім полі Співа косарка Дзвінкоголосо (Бойко, Про 17 літ, 1958, 54).

2. перен. Виходячи із стану спокою, застою і т. ін., ставати активним, діяльним.

Гей, брати! В кого Серце чистеє, Руки сильнії, Думка чесная, — Прокидайтеся! (Фр., X, 1954, 11);

Тільки встиг він [Т. Сковорода] у своїй лекції промовити: весь світ спить, пора прокидатись, як уже накинулись на нього всі чорні сили, всі владу імущі тодішньої Русі (Тич., III, 1957, 108);

Російський народ прокидається до нової боротьби, іде назустріч новій революції (Ленін, 20, 1971, 70);

Прокиньмось від рабства, зневолені діти, — Стяг рідний пора піднести! (Граб., І, 1959, 154);

Власті прокинулися, заворушилися (Хотк., II, 1966, 181);

// Спалахувати, поширюватися десь (про хворобу, пожежу, війну і т. ін.).

Узброїлись наші й погнали полки за полками обороняти австріяка од венгра [венгерця], тушити пожежу, котра то там, то там прокидалася (Мирний, І, 1949, 232);

Ніяких зараз не боюсь і дуже серджуся, що мама не хоче мене пускати в Полтавщину до Шури через те, що там де-не-де прокидається холера (Л. Укр., V, 1956, 81);

В такім раї чого б, бачся, Старим сумувати? Чи то давнє яке лихо Прокинулось в хаті? (Шевч., І, 1963, 310);

Прокинувся тиф у селі. Поховали після нового году Дениска (Тесл., З книги життя, 1949, 73).

3. перен. Проявлятися, виникати (про думки, почуття, стан і т. ін.).

«Добра була вона жінка!» — дума він, і туга, тихо підкравшись, щипає його за серце, в душі жаль прокидається: чого Хівря так швидко вмерла? (Мирний, IV, 1955, 230);

Забуте, приголомшене різними подіями й новою ситуацією, це почуття ненависті немовби знову прокидалося… (Сміл., Зустрічі, 1936, 36);

Марія з-під долоні радісно мружиться на засніжений, обсіяний сонцем світ, в ній прокидаються і дівоча легкість, коли душа і голос просяться на поле і луки, і тихий смуток матері (Стельмах, І, 1962, 221);

Наші святі почування, В серці прокинувшись тайно, Джерелом стались кохання (Граб., І, 1959, 357);

Старе почуття прокинулось в ньому з новою силою (Шиян, Гроза.., 1956, 22);

«Чи не романтична історія криється за цією допомогою?» — прокинулись поганенькі думки (Стельмах, II, 1962, 253);

Потяг до малювання прокинувся в ньому з такою непереможною силою, що він не залишав фарб і олівців на возі, щоб бути напоготові зробити першу-ліпшу зарисовку (Тулуб, В степу.., 1964, 253);

// Робитися явним, помітним, виявлятися у комусь, чомусь (про риси характеру, натуру і т. ін.).

Щось прикре, дражливе прокидалося в його словах (Л. Укр., III, 1952, 635);

— Поламати, потрощити — звідки в людині таке бажання? — Печерний інстинкт, мабуть, час від часу прокидається (Гончар, Бригантина, 1973, 57);

В ньому прокинувся польський патріот (Фр., VIII, 1952, 27);

Професійна офіцерська гоноровитість раптом прокинулась, заговорила в ньому (Гончар, II, 1959, 77);

// Поставати в уяві, пам’яті.

У пам’яті [Мотрі] прокинулись ті давні часи, як на чужім полі на людей жала (Мирний, І, 1949, 242);

В душі прокинулись пісні, Старим чуттям зігріті (Перв., II, 1958, 30).

◊ Проки́нулася со́вість див. со́вість;

Се́рце прокида́ється (проки́нулось, проки́неться) у кого, чиє; Душа́ прокида́ється (проки́нулась, проки́неться) чия — у кого-небудь виникає почуття кохання, приязні тощо.

А серце моє кидається, кидається!.. Се ж воно прокидається! Се ж воно оживає! Нащо він стривожив його? (Барв., Опов.., 1902, 397);

В неї прокинулось ще раз серце, прокинулось кохання до Ястшембського (Н.-Лев., II, 1956, 85);

Ти не знесеш життя безсилого. Спаде покора, тінь чужа, І в золотій журбі про милого Твоя прокинеться душа (Мас., Сорок.., 1957, 206).

4. перев. недок., діал. Зрідка зустрічатися, траплятися.

Зубожіло село… Обшарпане, обтіпане.. Стали прокидатись де-не-де й злодіячки — новина в Пісках! (Мирний, II, 1954, 106);

Степ весь час ніби перекочувався, мінявся на очах. Маячіли десь вдалині, у неглибоких видолинках невеличкі села,.. то там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Збан., Сеспель, 1961, 11).