прокидатися

ПРОКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док., рідко.

Кидатися (у 2, 4, 6 знач.) якийсь час.

ПРОКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Переставати спати, дрімати; пробуджуватися від сну; будитися, просипатися.

Спав [Котигорошко] день, спав ніч, прокидається, – прив'язаний (з казки);

Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжко й напружено слухаю (М. Коцюбинський);

Прокидається Іванко і до ранку не спить (А. Хижняк);

Гарматій, прокидаючись від напівсну, підтягнув обвислу нижню губу і перелякано зашамкав (М. Стельмах);

Життя горил має яскраво виражений ритм. Тварини прокидаються у певний час (з наук.-попул. літ.);

Як стало вже добре темніти, прокинулась сова та як заведе: Гу-у-у!.. (Леся Українка);

Прокинувся Вітя рано, коли ще всі спали (С. Васильченко);

* Образно. Сивий музика узявся за віщії струни. Прокинулись струни, зітхнули і змовкли (Дніпрова Чайка);

// Виходити зі стану задуми, запаморочення, апатії тощо; приходити до пам'яті, до розуму.

Після мрій чарівних прокидатись мені – Се страшніше від всякої кари (Леся Українка);

Ця думка так підбадьорила Семена, що він зірвався на рівні ноги й прокинувся з задуми (М. Коцюбинський);

Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Лише другого дня прокинувся він від тяжкого заціпеніння й поволі підвівся, так, ніби зважився на щось (О. Довженко);

// перен. Сповнюватися звуками, рухом і т. ін.

Місто почало прокидатися: там хвірткою стукнуто, там віконницею гуркотять (Панас Мирний);

Портальні прокидалися крани (Л. Первомайський);

На вулицях обізвалася худоба, заскрипіли журавлі, запахло молоком і димом. Почав прокидатися і панський двір (М. Стельмах);

Дихне вітерець, прокинеться верховіття тополеве, залупотить .. лискучим проти місяця листом і знову в сон (С. Васильченко);

Все трапилося раптово, і фронт одразу прокинувся по всій долині з обох боків, з нашої й чужої сторони (В. Кучер);

// перен. Відроджуватися, пробуджуватися з приходом весни (про природу).

Повесні тане сніг і починає прокидатися земля після зимового сну (О. Іваненко);

Прокидається від першого весняного подиху безкраїй степ, щоб незабаром зазеленіти, заквітчатись на всю свою широчінь (з газ.);

Вже прокинувся і дуб-зимовик, викинувши тендітні жовто-зелені листочки (І. Цюпа);

// перен. Лунати, чутися (про звуки).

В селі прокидався гомін – якийсь скучний, сердитий. Хрипко озивається худоба, чути короткі, сердиті вигуки, ляскання батога (С. Васильченко);

Ледве починали прокидатися окремі звуки з численного пташиного царства в цім земнім раю (Іван Ле);

Шум прокинеться у гіллі, заспіва соловей в саду, – це хвала молодій землі, це .. пісні труду (М. Рудь);

// перен. Пробиватися крізь щось, ставати видним (про світло, промені тощо).

За ялину зелененьку Тихо місяць заховавсь, А в кімнаті огник блимав, Ледве-ледве прокидавсь (Леся Українка);

– Е-е, щось дуже рано прокинулось сонце, – каже дід Улас, дивлячись на небо, – коли б ще дощу не було!.. (Панас Мирний).

2. перен. Виходячи зі стану спокою, застою і т. ін., ставати активним, діяльним.

Гей, брати! В кого Серце чистеє, Руки сильнії, Думка чесная, – Прокидайтеся! (І. Франко);

Власті прокинулися, заворушилися (Г. Хоткевич);

// Спалахувати, поширюватися десь (про хворобу, пожежу, війну і т. ін.).

Узброїлись наші й погнали полки за полками обороняти австріяка од венгра [угорця], тушити пожежу, котра то там, то там прокидалася (Панас Мирний);

Ніяких зараз не боюсь і дуже серджуся, що мама не хоче мене пускати в Полтавщину до Шури через те, що там де-не-де прокидається холера (Леся Українка);

В такім раї чого б, бачся, Старим сумувати? Чи то давнє яке лихо Прокинулось в хаті? (Т. Шевченко);

Прокинувся тиф у селі. Поховали після Нового году Дениска (А. Тесленко).

3. перен. Проявлятися, виникати (про думки, почуття, стан і т. ін.).

“Добра була вона жінка!” – дума він, і туга, тихо підкравшись, щипає його за серце, в душі жаль прокидається: чого Хівря так швидко вмерла? (Панас Мирний);

Забуте, приголомшене різними подіями й новою ситуацією, це почуття ненависті немовби знову прокидалося... (Л. Смілянський);

Марія з-під долоні радісно мружиться на засніжений, обсіяний сонцем світ, в ній прокидаються і дівоча легкість, коли душа і голос просяться на поле і луки, і тихий смуток матері (М. Стельмах);

Наші святі почування, В серці прокинувшись тайно, Джерелом стались кохання (П. Грабовський);

Старе почуття прокинулось в ньому з новою силою (А. Шиян);

“Чи не романтична історія криється за цією допомогою?” – прокинулись поганенькі думки (М. Стельмах);

Потяг до малювання прокинувся в ньому з такою непереможною силою, що він не залишав фарб і олівців на возі, щоб бути напоготові зробити першу-ліпшу зарисовку (З. Тулуб);

// Робитися явним, помітним, виявлятися в комусь, чомусь (про риси характеру, натуру і т. ін.).

Щось прикре, дражливе прокидалося в його словах (Леся Українка);

– Поламати, потрощити – звідки в людині таке бажання? – Печерний інстинкт, мабуть, час від часу прокидається (О. Гончар);

В ньому прокинувся польський патріот (І. Франко);

Професійна офіцерська гоноровитість раптом прокинулась, заговорила в ньому (О. Гончар);

// Поставати в уяві, пам'яті.

У пам'яті [Мотрі] прокинулись ті давні часи, як на чужім полі на людей жала (Панас Мирний);

В душі прокинулись пісні, Старим чуттям зігріті (Л. Первомайський).

4. перев. недок., діал. Зрідка зустрічатися, траплятися.

Зубожіло село... Обшарпане, обтіпане .. Стали прокидатись де-не-де й злодіячки – новина в Пісках! (Панас Мирний);

Степ весь час ніби перекочувався, мінявся на очах. Маячіли десь вдалині, у неглибоких видолинках невеличкі села, .. то там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Ю. Збанацький).

Пробу́джуватися (прокида́тися) / пробуди́тися (проки́нутися) від (од, зі) сну див. пробу́джуватися.

◇ Душа́ прокида́ється / проки́нулася див. душа́;

Заговори́ла (проки́нулася) со́вість див. со́вість;

Заговори́ло (проки́нулось) сумлі́ння див. сумлі́ння;

[І] ме́ртвий уста́в би з домови́ни (проки́нувся б, просну́вся б і т. ін.) див. ме́ртвий;

(1) Нена́че (мов, немо́в і т. ін.) від (од, зі) сну проки́нутися (пробуди́тися і т. ін.) – вийти із стану глибокої задуми, забуття.

Баба Зінька опам'яталась, неначе прокинулась од сну. Вона поскладала в скриню порозкидане убрання, зачинила й замкнула скриню (І. Нечуй-Левицький).