1. Словник української мови в 11 томах

пронизуватий

ПРОНИ́ЗУВАТИЙ, а, е. Те саме, що прони́зливий.

Різкий, пронизуватий вітер тріпав прапори й стяги і гнав по млистому небу клочками пошарпані хмари (Стар., Облога.., 1961, 9);

Радюк важко зітхнув. І його гострі, пронизуваті карі очі неначе припали росою (Н.-Лев., І, 1956, 616);

Боявся Пампушка й пронизуватого погляду цього козацького полковника (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 127);

— Матінко! рятуйте — верещав пронизуватий жіночий голос, покриваючи шум боротьби (Коцюб., І, 1955, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пронизуватий — прони́зуватий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пронизуватий — -а, -е. Те саме, що пронизливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пронизуватий — ПРОНИ́ЗУВАТИЙ, а, е. Те саме, що прони́зливий. Різкий, пронизуватий вітер тріпав прапори й стяги і гнав по млистому небу клочками пошарпані хмари (М. Старицький); По всьому тілу його [Макса] проходить пронизуватий, важкий, моторошний холод (В. Словник української мови у 20 томах
  4. пронизуватий — ПРОНИ́ЗЛИВИЙ (про вітер, холод тощо — який завдає неприємного фізичного відчуття), ПРОНИ́ЗУВАТИЙ, ПРОЙМА́ЮЧИЙ рідко, ДОШКУ́ЛЬНИЙ, РІЗКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, УЩИ́ПЛИВИЙ (ВЩИ́ПЛИВИЙ) розм., ПРОНИ́КЛИВИЙ розм., ШПУ́ЙНИЙ діал. Словник синонімів української мови