пронизуватий

ПРОНИ́ЗЛИВИЙ (про вітер, холод тощо — який завдає неприємного фізичного відчуття), ПРОНИ́ЗУВАТИЙ, ПРОЙМА́ЮЧИЙ рідко, ДОШКУ́ЛЬНИЙ, РІЗКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, УЩИ́ПЛИВИЙ (ВЩИ́ПЛИВИЙ) розм., ПРОНИ́КЛИВИЙ розм., ШПУ́ЙНИЙ діал. Одного ранку Андрись прокинувся від пронизливого холоду (В. Гжицький); Різкий, пронизуватий вітер тріпав прапори (М. Старицький); Хо збирає всю свою потугу: проймаючим холодом віє борода його (М. Коцюбинський); Навесні в Арктиці лютують найдошкульніші морози (М. Трублаїні); Було тепло і пахло юною весною, коли забуваються люті замети, зла віхола й терпкий холод минулої зими (О. Досвітній); Вечірній ущипливий мороз дошкульно нагадував про себе (І. Кириленко); Від сторони ріки тягне проникливим холодом по ногах (Ірина Вільде); Нехай же знову воскресає ніч, І шпуйний вітер і сніжок метлистий (А. Малишко).

ПРОНИ́ЗЛИВИЙ (про звук, голос), РІЗКИ́Й, ПРОНИ́ЗУВАТИЙ, ГО́СТРИЙ, ПРОЙМА́ЮЧИЙ рідко, ПРОНИ́КЛИВИЙ розм., ПРОРА́ЗЛИ́ВИЙ діал. Про своє наближення поїзд повідомив коротким пронизливим гудком (Ю. Збанацький); Килина насупила брови, перекрила сміх і гамір своїм різким голосом (Є. Гуцало); Коло неї качалась мала дитина й кричала гострим, пронизуватим голосом (І. Нечуй-Левицький); — За що? За що? За що? — розривав її груди страшний проймаючий крик (О. Кобилянська); Маленький катер з дрібним і проникливим ляскотом виїздив за мол (Леся Українка); Дівки скачуть по камінню, як лані, і свистять, зупинившися, проразливим свистом, а відтак надслухають (Г. Хоткевич).