прообраз

ПРОО́БРАЗ, у, ч.

1. Той, хто стає, або те, що стає зразком, взірцем кого-, чого-небудь.

Вічно живий Ілліч, як прообраз людини майбутнього, буде завжди немеркнучим сяйвом, що освітлює людству шлях до найпрекраснішого і найсправедливішого ладу на землі — комунізму (Ком. Укр., 4, 1961, 63);

Велична будова нового світу, споруджувана героїчною працею вільних народів на величезних просторах Європи і Азії, — прообраз нового суспільства, майбутнього всього людства (Програма КПРС, 1961, 22);

// Первісний зразок чого-небудь.

На чолі колони йдуть реактивні установки, прообразом яких були знамениті «Катюші» часів Великої Вітчизняної війни (Рад. Укр., 8.XI 1960, 1).

2. Особа, яка служить авторові оригіналом для створення літературного персонажа; прототип.

Прообразом героя мого твору буде Макар Мазай (Донч., VI, 1957, 590);

Ярина Валах була прообразом Маланки [героїні повісті «Фата моргана»], Павло Галушка — Хоми Гудзя (Вітч., 1, 1956, 117);

// Відтворення художніми, мовними, інтонаційно-мелодійними і т. ін. засобами образу кого-, чого-небудь.

Тут [на плиті], цілком імовірно, зображено Артеміду або, точніше, її прообраз, богиню місяця — покровительку стад і врожаю (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 70);

Основне місце в партизанському побуті посідала пісня.. Деякі автори писали поетичні тексти, які співалися на знайомі мотиви. Інтонаційний прообраз мелодії і емоційність художнього слова збуджували асоціації, близькі душевному стану виконавців (Мист., 4, 1965, 6).