1. Словник української мови в 11 томах

пропажа

ПРОПА́ЖА, і, ж.

1. Зникнення (звичайно таємниче) кого-, чого-небудь.

Аж тут і мій господар, той, що у нього пропажа, протискається, приходить (Фр., II, 1950, 17);

В оборі сталася пропажа: зник копчений свинячий кендюх (Ковінька, Кутя.., 1960, 32).

2. Той, хто пропав, зник, або те, що пропало, зникло.

Тут якраз ішла бабуся — Аж не віриться самій: — Бий же мене сила вража, Об’явилася пропажа: Це ж озвався козлик мій! (Біл., Пташ. голоси, 1956, 29);

Побоюючись, що біля коней може напоротись на засідку, він додумався гукати в лісі свою ялівку. А чого ж! Іде собі вечором чоловік по лісі й гукає свою пропажу [корову] (Стельмах, І, 1962, 501).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропажа — пропа́жа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пропажа — (кого) зникнення, (чого) запропащення. Словник синонімів Караванського
  3. пропажа — -і, ж. 1》 Зникнення (звичайно таємниче) кого-, чого-небудь. 2》 Той, хто пропав, зник, або те, що пропало, зникло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пропажа — Згуба, загуба, зник, заник Словник чужослів Павло Штепа
  5. пропажа — ПРОПА́ЖА, і, ж. 1. Зникнення (звичайно таємниче) кого-, чого-небудь. Аж тут і мій господар, той, що у нього пропажа, протискається, приходить (І. Франко); В оборі сталася пропажа: зник копчений свинячий кендюх (О. Словник української мови у 20 томах