1. Словник української мови в 11 томах

проперчений

ПРОПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проперчи́ти;

// У знач. прикм.

Посолив я, як ото мені і радили. Добре поперчив і добре й гірчицею помастив. Надрукували мій фейлетон. Як почали ж тоді проперчені персонажі та мене самого гіркими словами пропарювати (Ковінька, Кутя.., 1960, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проперчений — пропе́рчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. проперчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до проперчити. || проперчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проперчений — ПРОПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до проперчи́ти; // у знач. прикм. Посолив я, як ото мені і радили. Добре поперчив і добре й гірчицею помастив. Надрукували мій фейлетон. Як почали ж тоді проперчені персонажі та мене самого гіркими словами пропарювати (О. Ковінька). Словник української мови у 20 томах