1. Великий тлумачний словник сучасної мови

проперчений

пропе́рчений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до проперчити.

|| проперчено, безос. присудк. сл.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проперчений — пропе́рчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. проперчений — ПРОПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до проперчи́ти; // у знач. прикм. Посолив я, як ото мені і радили. Добре поперчив і добре й гірчицею помастив. Надрукували мій фейлетон. Як почали ж тоді проперчені персонажі та мене самого гіркими словами пропарювати (О. Ковінька). Словник української мови у 20 томах
  3. проперчений — ПРОПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проперчи́ти; // У знач. прикм. Посолив я, як ото мені і радили. Добре поперчив і добре й гірчицею помастив. Надрукували мій фейлетон. Як почали ж тоді проперчені персонажі та мене самого гіркими словами пропарювати (Ковінька, Кутя.., 1960, 59). Словник української мови в 11 томах