просвічуватися

ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОСВІТИ́ТИСЯ, ічу́ся, і́тишся, док.

1. Світитися, проникаючи крізь що-небудь (про джерела світла).

Не було ще, певно, й сьомої години вечора, а на все велике село тьмяно просвічувався.. лише одним один вогник (Коз., Блискавка, 1962, 5);

Бува, і в негоду просвітиться сонце (Баш, На.. дорозі, 1967, 84);

// Відсвічуватися чим-небудь, під дією світла набувати якогось відтінку і т. ін.

Високо над чолом бронзово просвічується попелясте волосся, чорні брови запитально скинуті вгору (Дор., Не повтори.., 1968, 186);

Дмитро провів Мірошниченка аж до розстані, що тьмяно просвічувалася іскорками вогкого піску (Стельмах, II, 1962, 378).

2. перев. недок. Виднітися в проміжках, щілинах, просвітах між чим-небудь, проглядати крізь щось прозоре і т. ін.

Ластовиння так багато було на обличчі, на шиї, на лобі, що шкіра лише невеликими острівками просвічувалася рожевими плямами (Коп., Вибр., 1943, 86);

Біле пишне тіло так і просвічується крізь тонку шовкову сорочку (Кучер, Трудна любов, 1960, 517);

Неторкане молоко просвічується крізь товсте зелене скло (Вол., Місячне срібло, 1961, 190);

// Виділятися контуром, обрисом.

Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака (Гончар, Таврія, 1952, 168);

Праворуч тьмяно просвічувався молодий березняк (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 896).

3. Робитися прозорим під дією світла.

Христя почала зливати холодну воду в його жмені, котрі аж просвічувались при сонячному світі (Мирний, III, 1954, 154);

Над рікою захилиталось кустрате гніздо вогню, вихоплюючи з темряви нерівні шматки берега, а вода просвітилася до самого дна (Стельмах, І, 1962, 434);

// Наповнюючись світлом, робитися прозорим або освітленим.

Смерчі снігової пороші,.. просвічуючись на сонці, яскраво блискотіли, як риб’яча луска (Тют., Вир, 1964, 500);

Вдарила артилерія з обох боків. Ліс просвітився полум’ям наскрізь (Гончар, III, 1959, 352).

4. перен. Те саме, що просві́чувати¹ 6.

Радість зустрічі просвічувалася з кожної рисочки обличчя обох цих людей (Сенч., Опов.., 1959, 17);

Воно [обличчя].. наскрізь просвічувалося добротою і ласкою (Минко, Ясні зорі, 1951, 100);

Обличчя молодиці просвітилося жалісним усміхом (Стельмах, II, 1962, 275).

5. тільки недок. Пас. до просві́чувати¹ 1, 4.