проситися

ПРОСИ́ТИСЯ, прошу́ся, про́сишся, недок., розм.

1. Просити дозволу робити, зробити що-небудь.

Проситься Хима в матері: — Нене, піду я до тітки в гостину (Вовчок, І, 1955, 52);

Щоп’ятниці бував у нашому селі базар. Несуть мама продавати молоко, прошуся і я з ними (Вас., II, 1959, 461);

— Може, мама з Васильком оце зараз десь іде. Проситься на ніч, а її не пускають (Головко, І, 1957, 92);

*Образно. Дужий весняний вітер б’є у високе вікно,.. — проситься до кімнати (Дім., Ідол, 1961, 176);

// Настійно просити, благати про помилування, співчуття, милосердя і т. ін.

Я кричу: «Хто в бога вірує, рятуйте!» — а вони з обох боків шмагають. Вже я й просився й молився, так тільки й чуєш: «перемініть деркачі» та «дужче бийте!» (Стор., І, 1957, 113);

— Перед ким би я стала кланятися і проситися? Ваня загинув, та його шана за мною, і я ту шану не розгублю, не осоромлю (Жур., Дорога.., 1948, 30).

2. перен. Бути дуже придатним, потрібним для чого-небудь.

Франко — лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику (Коцюб., III, 1956, 42);

Все навколо просилося під олівець та на полотно, але працювати на ходу було неможливо (Тулуб, В степу.., 1964, 252);

// Відчувати потребу в чомусь.

— Ех, і грає ж, самі ноги в танець просяться (Стельмах, І, 1962, 304);

// Шукати собі виходу, виявлення (про почуття, силу, слова і т. ін.).

Проситься силонька наверх, смереки хочеться з коренем вивертати, скали на скали двигати (Хотк., II, 1966, 159);

Він сьогодні випив, слова самі просяться на язик (Чаб., Балкан. весна, 1960, 393).

◊ Аж про́ситься:

а) дуже хочеться чого-небудь.

Піднявся [заєць] на задніх лапах і стеріг вухами. Саме аж просилося гримнути в нього… (Коб., II, 1956, 169);

б) є велика потреба в чому-небудь.

Критика Словника 1948 р., широке його обговорення поможуть усунути недоліки і належно поповнити для нового видання. А це нове видання, як то кажуть, аж проситься (Рильський, III, 1956, 95);

Душа́ про́ситься у п’я́ти (у п’я́тки) — те саме, що Душа́ у (під) п’я́ти хова́ється (загляда́є і т. ін.) ( див. душа́).

Озлобилась шляхта, бачить, що не мед, Офіцеру в п’ятки проситься душа (Мал., Звенигора, 1959, 17);

Проси́тися на папі́р див. папі́р;

[Так (сам, сама́, саме́)] в рот (на гу́бу) про́ситься — про щось дуже смачне, привабливе, таке, що хочеться з’їсти.

— Яка сила-силенна малини — Повна, соковита, сама в рот проситься!.. (Донч., II, 1956, 40);

— Уже як спечу [коровай], то так і сяє, як сонце. Як пух, як дух. Так і проситься на губу (Тют., Вир, 1964, 133).

3. Просити, щоб прийняли куди-небудь.

З того часу усе просилася [Катря] у черниці (Вовчок, І, 1955, 231);

Увійшли ми з мамою у покої хутірські. Зайшли в багату, простору хату проситися в найми (Ковінька, Кутя.., 1960, 23).