простак
ПРОСТА́К, а́, ч.
1. розм. Простодушна, нелукава, трохи наївна людина.
Дивакуватий і веселий Юрко — далебі не простак. Його дума важка і гостра, ритми серця тугі й напружені (Мушк., День.., 1967, 93);
Іван вирішив не бути простаком і хитрощам священика протиставити хитрощі свої, хлопські (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 151).
2. театр. Амплуа актора, який грає простодушну, нелукаву, трохи наївну людину; актор, який виконує такі ролі.
3. заст. Простолюдин.
Не дізнав [Іван] ані одної з тих прикростей, яких годі устерегтися кождому сільському простакові, котрий попаде на службу в панськім дворі (Фр., III, 1950, 145).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простак — проста́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- простак — як ім. нехитрий, ок. наївняк; ЗСТ. простолюдин, не шляхтич, не дворянин; простачок, простачисько, зб. простацтво. Словник синонімів Караванського
- простак — див. дурний; простий Словник синонімів Вусика
- простак — -а, ч. 1》 розм. Простодушна, нелукава, трохи наївна людина. 2》 театр. Амплуа актора, який грає простодушну, нелукаву, трохи наївну людину; актор, який виконує такі ролі. 3》 заст. Простолюдин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простак — ПРОСТА́К, а́, ч. 1. розм. Простодушна, нелукава, трохи наївна людина. Мара .. уперше уважно розглянув тестя. Тесть, розуміється старий, не нашого покрою, але він, видно, глибоко демократичний і простак (Б. Словник української мови у 20 томах
- простак — ПРОСТО́ЛЮ́ДИН заст. (той, хто належав до непривілейованих верств суспільства; людина неаристократичного походження), ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ розм., ПРОСТА́К розм., ПЛЕБЕ́Й зневажл., ЧУПРУ́Н зневажл.; ХЛОП, МУЖИ́К (про людину селянського походження). Словник синонімів української мови
- простак — Простак, -ка м. Простой человѣкъ, простолюдинъ. Учений недоучений гірше як простак. Ном. № 6089. Був собі мазур, — так собі простак. Грин. І. 228. Словник української мови Грінченка