підбирати

ПІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІБРА́ТИ, рідко ПІДОБРА́ТИ, підберу́, підбере́ш, док., перех.

1. Піднімати що-небудь з землі руками.

Дмитро підбирає автомат, що упав осторонь (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 622);

Глухо падають в саду яблука.. Виліз Сезон з погреба, підібрав одне (Мушк., Серце.., 1962, 290);

// Збирати те, що впало, або розкидане, розсипане.

Я виїхав на плесо і, ледве посуваючи човна, почав підбирати биту дичину (Досв., Вибр., 1959, 415);

// Прибирати з землі скошене збіжжя або викопану городину.

Вийдуть на нивку, мужик тою косою маха,.. а жінка за ним геть-геть підбира, та насилу той сніп зв’яже (Кв.-Осн., II, 1956, 132);

Дівчата підбирали викопані буряки і, обрізавши на них гичку, складали в купи (Донч., Дочка, 1950, 72);

Менш як за чотири дні перекопці підібрали і обмолотили хлібні валки з додаткової площі 100 гектарів (Рад. Укр., 4.VІІІ 1959, 2);

// Наводити лад, прибирати, підіймаючи, приймаючи що-небудь.

— Які руки на світі книжки вичищали, тими руками і тут [у пеклі] вичищай, підбирай, винось, викидай… (Кв.-Осн., II, 1956, 250);

Вона підібрала віник, а біля печі поправила заслінку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 12);

// Брати губами, дзьобом або язиком їжу.

Спочатку вона підбирала кінчиком язика на тістечку квітку з крему, заплющувала від насолоди очі й прицмокувала (Сміл., Сашко, 1957, 18);

Кінь, почувши волю, підійшов до воза, довгою губою почав підбирати сіно (Чорн., Потік.., 1956, 78).

2. Забирати, брати собі що-небудь кинуте, непотрібне, загублене або залишене без догляду.

Вона любила інколи з ними [ляльками] погратися, любила підбирати клаптики, коли мама щось шила, і робити з них хусточки та капшучки для Тамари й Дюймовочки (Забіла, Катруся.., 1955, 23);

Стоїть [сотня], шапки поскладавши на приспі [призьбі] у шинку, щоб як буде муштра, так щоб не поспадали з голів, а дітвора, що тут так і біга круг козацтва, щоб не підібрали та не запроторили куди геть (Кв.-Осн., II, 1956, 199);

// Виносити з поля бою пораненого або, натрапляючи на знесиленого, хворого і т. ін., допомагати йому.

Були випадки, що поранених не встигали підбирати і вони потім цілими верствами відповзали степом у напрямі на Перекоп (Гончар, II, 1959, 351);

Далеко від рідного села зайшов малими ногами хлопець, поки знесиленого й голодного мандрівника-невдаху не підібрали в степу чумаки (Слово про Кобзаря, 1961, 15);

— Коли б не добрі люди, що підібрали мене і непритомного відвезли до лікарні, я до ранку сплив би кров’ю (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 72);

// розм. Їдучи на чому-небудь, забирати з собою, підвозити когось до певного місця;

// тільки док., перен. Взяти на виховання дитину, що втратила батьків, залишилася самотньою.

— Хлопчика його, сирітку, я підібрала, як фашисти Наталку, жінку Василеву, забили (Коп., Вибр., 1953, 189);

// тільки док. Взяти шлюб з людиною (звичайно жінкою), яку ніхто не сватав.

Мачуха увішала хату іконами й обрушила на Любку свою витончену богомільну злість. Горювала Любка, поки не підібрав її хитрюга Гопченко (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 175);

// перен. Приймати до складу якого-небудь об’єднання, організації і т. ін. осіб випадкових, з поганою репутацією і т. ін.

Гітлерівці змушені все частіше залатувати дірки на східному фронті, перекидаючи дивізії з Франції, Голландії, Бельгії. Вони підбирають всяку націоналістичну погань (Цюпа, Назустріч.., 1958, 245).

3. Беручи рукою (руками), піднімати на собі спущений одяг або край свого вбрання.

Голений патер у волохатім брилі, наче стрижений пудель, підбирає чорну сутану, блискучу на ситих стегнах, щоб перескочить калюжу (Коцюб., II, 1955, 416);

— Я тобі теж пригадаю!.. Лайдаче! Хлопе смердючий! — верещав він, відбігши подалі і тремтячими руками підбираючи штани (Тулуб, Людолови, І, 1957, 53);

Бурсак, підобравши поли, скоріш у той кадіб, а вона й прикрила його ряденцем (Стор., І, 1957, 45);

// також у що, у сполуч. із сл. волосся, коси і т. ін. Приводити до ладу або укладати зачіску, поправляти волосся, вуса і т. ін., звичайно піднімаючи волосся вгору.

Мар’я мовчки прибиралася, підбирала свою розкуйдану косу, підсмикала пом’яту спідницю (Мирний, III, 1954, 152);

Недбайливим порухом руки підібрав [Чемериця] пасмо волосся, що в’їдливо налазило йому на лоб (Коцюба, Нові береги, 1959, 424);

Головатий кинув на стіл справу, підібрав розкошлачені вуса й грузно сів на лаву (Добр., Очак. розмир, 1965, 401);

Зараз коси їй підібрали на потилиці у звиток, голову пов’язали хустинкою (Томч., Жменяки, 1964, 98).

4. під що. Засовувати, запихати або ховати що-небудь під щось.

Кожного разу хутенько поправляла [мати] на собі очіпок, підбирала під нього волосся (Юхвід, Оля, 1959, 23);

Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку (Томч., Готель.., 1960, 242);

*Образно. Буруни йшли невпинно, підбирали під себе зворотні хвилі, перескакували через них і заливали берег (Коцюб., І, 1955, 392);

// у сполуч. із сл. віжки, повіддя. Забираючи в руки, підтягувати тугіше, натягувати.

Скакнув на голий полудрабок і, підбираючи віжки, гукнув: — Ану, гнідко, спочив за ніч? Рушай далі, поки рано! (Мирний, IV, 1955, 310);

У нього було зараз таке почуття, ніби він скочив на коня, підібрав повіддя, і кінь під ним став дибки (Кол., Терен.., 1959, 352);

*Образно. Надто вже заадмініструвався наш шановний Павло Антонович… Мало, що сам від рук одбивається, ще й Кужеля за собою тягне. Ні, треба, мабуть, трохи підібрати віжки (Добр., Тече річка.., 1961, 243);

// під себе, у сполуч. із сл. ноги, хвіст і т. ін. Ховати під себе, підгинаючи, підгортаючи.

Підбираючи під себе ноги, хлопчик сідав на гарячий пісок (Рибак, Опов., 1949, 174);

Він тільки винувато й розгублено скулився та все більше підбирав хвоста (Коз., Гарячі руки, 1960, 105);

Галимка од страху підібрала ноги (Епік, Тв., 1958, 539);

// Підтягувати, робити менш випнутим (звичайно про живіт).

Дедалі швидше.. біжать вони, біжать, зціпивши зуби, підібравши тощаві студентські свої животи (Гончар, Людина.., 1960, 68);

// у сполуч. із сл. губи. Силою м’язів міцно стулювати, зморщувати.

— Коня ти зараз візьмеш, чи Іван прийде? — Де там він прийде! — манірно підібрала [Марійка] губи. — Йому б за жінчиною спиною тільки на зборах сидіти (Стельмах, II, 1962, 239).

5. Вишукуючи, добирати, вибирати потрібне, відповідне чому-небудь.

Палець у лоб собі вставив судящий, Став підбирати закон підходящий (Щог., Поезії, 1958, 477);

— В хаті-читальні у нас строгий дідок сидить.. Довго підбирали кандидатуру, поки таку підібрали (Вишня, І, 1956, 322);

— Скажіть, — знову заговорив офіцер, — чим ви поясните таку… м-м-м... — офіцер не міг підібрати слова, він хотів сказати «хоробрість».., — такий… м-м-м, фанатизм? (Тют., Вир, 1964, 537);

// Добирати одне до одного за якимось принципом.

На передку Андруша — сам уже править кіньми, четвериком — і всі як один (підібрали хлоп’ята), всі чотири лисі (Головко, І, 1957, 381).

◊ Підбира́ти (підібра́ти) ключа́ (клю́чика, ключі́в і т. ін.) до душі́ (душ) чиєї, кого — знаходити підхід до кого-небудь, уходити в довір’я до когось.

Їй не треба підбирати якихось там ключів до людських душ, шукати довіри, бо всі й так знають, що вона справедлива, не дасть людину скривдити (Гончар, Тронка, 1963, 83).

6. у сполуч. із сл. музика, мелодія, голос і т. ін. Підшукуючи потрібні ноти, акорди, відтворювати певну мелодію або створювати музику до якогось тексту.

Вона, тихенько виспівуючи, підбирала голос до тих слів (Мирний, IV, 1955, 344);

Тільки випаде вільна хвилина, сідає [Федя] десь у тихому куточку і підбирає на струнах якийсь мотив (Ткач, Жди.., 1959, 50);

Голиться Левко Іванович та мугиче, як пісеньку, слова поета, що вичитав їх десь взимку і підібрав до них і свій власний нехитрий мотив (Гончар, Тронка, 1963, 278).