підводитися

ПІДВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ПІДВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. підві́вся, вела́ся, ло́ся; док.

1. Переміщатися знизу вгору, у вище положення.

Він вдарив по кроковці ногою. Вона.. підвелася вгору, і Тимофій перехопив її на льоту (Стельмах, II, 1962, 38);

Я ж бачила, як хмарка та вродилась: вона повстала з гучного потоку туманом білим, парою без барви, і тихо попливла понад водою глибокими ярами далі вгору, поволі підвелась, немов насилу, і вгору піднялась (Л. Укр., І, 1951, 196);

// Виходити з опущеного або звичайного положення, повертаючись чи спрямовуючись догори (про голову, руку і т. ін.).

Сухі кістляві руки її підводились до темних хмар назустріч вітрові та блискавицям (Шиян, Баланда, 1957, 186);

Тяжко підвестися Голові пониклій… Думи, наче хмари, — Я до них навиклий (Граб., І, 1959, 203);

Підвелися сумовиті і вогкі, як вересень, очі, на шиї корови мелодійно обізвався дзвоник (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 24);

// Віддалятися від горизонту (про небесні світила).

З-за лісу підводився ще більше надщерблений місяць (Шиян, Партиз. край, 1946, 206);

— Гляньте, хлопці! Сонце підвелося!.. (Сос., І, 1957, 371);

// Ставати на яке-небудь підвищення.

Хома підвівся на підніжку біля перелаза (Стельмах, І, 1962, 511);

*Образно. — Ярославе Осмомисле, княже! Ти, могутній, високо підвівсь, ти своєю раттю, наче кряжем, від угорських гір загородивсь (Забіла, У.. світ, 1960, 171);

// Іти, їхати в напрямку догори.

Він рукою одвів багнет вартового — дав пройти до вагона командирові дивізіону, потім солдатові-саперові, а за ними вже й сам підвівся по східцях у тамбур (Головко, II, 1957, 532);

// Бути спрямованим або розташованим знизу догори.

Тоненькі дула зенітних гармат підводяться у темне небо (Трубл., Шхуна.., 1940, 213);

Земля.. знову круто підводилась угору (Стельмах, II, 1962, 179);

// Стояти, виділяючись висотою; підносячись, містячись над чимось; височіти.

Обходить він патрулі, де грізно вдалину підводяться форти, де в міста глибині дзвенять і плачуть кулі, і гинуть злидарі з Марселем молодим… (Сос., І, 1957, 287);

Могутні дерева підводились високо над лісом (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 696);

Підвівсь над Дунаєм Із бронзи й граніту Живий у пориві Великий Ілліч (Нагн., Вибр., 1957, 163).

2. Приймати стояче положення, вставати, виходячи з сидячого, лежачого, зігнутого і т. ін. положення.

— То ти не хоч, питаю?.. — Де вже його, пане, не хотіти? Ваша воля — ваша й сила! — покірно одказав Федір, підводячись з землі (Мирний, IV, 1955, 224);

Синявін поволі підводився з стільця, важко спершись обома руками на стіл (Ле, Міжгір’я, 1953, 30);

[Голоси:] Вставай, гладка, копиці не розтовкуй. — Ой, рятуйте, не підведуся (Вас., III, 1960, 136);

Почувши своє ім’я, Вова немов прокинувся, рвучко підвівся на ноги (Коп., Дуже добре, 1937, 45);

Сакій випустив з рук валізу. Хотів підняти її, нахилився — й не зміг підвестися, сів на призьбі (Ле, Історія радості, 1947, 131);

// Змінювати лежаче положення на сидяче, напівсидяче і т. ін.

Нога вже не так болить, як перше, і Дмитрик може підвестись на постелі (Коцюб., І, 1955, 135);

Без усякої сторонньої допомоги він ще легенько підвівся, сів і оглядівся навколо (Довж., І, 1958, 66);

«Де я?» — запитав незнайомий німецькою мовою, підводячись на лікоть (Ю. Янов., II, 1958, 54);

Невідомий підвівся навколішки (Донч., II, 1956, 72);

// Тягтися вгору, стаючи навшпиньки і т. ін.

Литка закрутив ганчірку і, підвівшись навшпиньки, заткнув її під товсту солом’яну стріху (Епік, Тв., 1958, 254);

Вискочив і Нещадименко на високу могилу і, підвівшись на стременах, завмер, вдивляючись у далечінь (Довж., І, 1958, 132);

// Видужуючи, починати ходити.

Вона мовчала, поки Мотря недугувала, а як Мотря підвелася, породивши на масниці сина Карпа, — Оришка пішла знову у двір правити провіанту (Мирний, IV, 1955, 210);

*У порівн. Низенька, у своїй чорній кофті, вона здалася Тамарі такою нещасною і кволою, ніби підвелася тільки-но після тяжкої хвороби (Хижняк, Тамара, 1959, 35);

// перен. Вставати, прокидатися зі сну.

Хто рано підводиться, за тим діло водиться (Укр.. присл.., 1955, 82);

Раз Нимидорі приснилось.. Микола жне поперед неї, а вона поспішає за ним, та ніяк не дожене його. Коли підведеться вона, аж надворі вже день (Н.-Лев., II, 1956, 245);

// перен. Ставати знову живим; воскресати.

Якби з жаги тієї Хоч раз в житті підводились мерці, Уже б давно в твоїй руці Струмила кров би В унісон з моєю (Забашта, Вибр., 1958, 29);

Із дівчатами в ніч заспівають [трактористи] такої, Що від степу до моря врожай потече; З чебрецевих могил підведуться герої — Стануть з юністю вірно плече у плече (Стельмах, Жито.., 1954, 10);

// перен. Повставати проти гніту.

Підводжусь я, і визвольний мій клич Почує брат, великий люд Росії, І він мені на поміч поспішить (Бажан, Вибр., 1940, 155);

Підвівся — хто зроду коритись не звик, Розігнуту випростав спину Володар життя — трудівник, робітник! Це він врятував Україну (Бичко, Сійся, 1959, 46).

◊ Підво́дитися (підвести́ся) з лі́жка див. лі́жко.

3. перен. Збільшуватись у рості, виростати (про рослини).

Трава підводиться, п’янюча і густа, І йдуть дорогою замислені дівчата (Гер., Поезії, 1950, 23);

Там, в приморських степах, підвелися сади, Цього літа уперше дарують плоди (Нагн., Вибр., 1957, 120);

// Поставати, з’являтися, виростати в результаті будування.

Подивись тепер довкола, Як Донеччина зроста: Тут — встають завод і школа, Там — підводяться міста (Уп., Про Донбас, 1950, 34);

Нові будинки підвелись, літак летить над ними, — в Сибіру, де були колись лиш хащі несходимі (Забіла, У.. світ, 1960, 108);

// З’являтися, поставати перед очима або в уяві.

В гудках, в димах, у клекоті Донбас Підводився наліво і направо (Дмит., Вірші.., 1949, 257);

Із-за гори підвелася бузкова смуга сумівського лісу. Вона тяглася аж до обрію (Панч, В дорозі, 1959, 36);

Хрещатик підвівся в уяві, Починаючи наново вік (Криж., Під зорями.., 1950, 8);

// Ставати виразнішим, поширюватись відносно чого-небудь, за рахунок чогось.

Ніч півколом западала на заході, а з сходу підводився м’якорожевий відблиск світання (Епік, Тв., 1958, 30);

Зоря ранкова, наче стяг, Підводилася з пітьми… (Мур., Піонер. слово, 1951, 138);

// Підійматися вгору, над чим-небудь.

Тільки найбільші зорі можна помітити в жовтій заграві, що підводилась над містом, мов гігантська вогненна парасоль (Руд., Остання шабля, 1959, 313);

// Починатися, наставати (про періоди, частини доби).

Коли за чужими садами підвівся вечір, вона довше вдивлялася в його глибину (Стельмах, І, 1962, 157);

// Збуджуючись, наростати, підійматися (про почуття).

Відійшовши від Устини, Стадницький відчув, як в душі почав підводитись гнів проти цієї мужички (Стельмах, Хліб.., 1959, 408).

4. Пас. до підво́дити.

Підсумки підводяться не для того, щоб зупинитися на них (Рильський, IX, 1962, 182);

*Образно. В моїй артілі день підвівся Веселим дзвоном коваля (Стельмах, Жито.., 1954, 113).

◊ Підво́дитися (підвести́ся) з руї́н — ставати відбудованим; відбудовуватися.

— У красі небаченій і силі ти [Севастополь] підвівся гордо із руїн (Гонч., Вибр., 1959, 226);

Плинуть хмарки, наче білі пави, Над старими площами Варшави, Що з кривавих підвелась руїн Величчю неподоланих стін (Рильський, III, 1961, 271).