підводитися
ПІДВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ПІДВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. підві́вся, вела́ся, ло́ся; док.
1. Переміщатися знизу вгору, у вище положення.
Він вдарив по кроковці ногою. Вона .. підвелася вгору, і Тимофій перехопив її на льоту (М. Стельмах);
Я ж бачила, як хмарка та вродилась: вона повстала з гучного потоку туманом білим, парою без барви, і тихо попливла понад водою глибокими ярами далі вгору, поволі підвелась, немов насилу, і вгору піднялась (Леся Українка);
// Виходити з опущеного або звичайного положення, повертаючись чи спрямовуючись догори (про голову, руку і т. ін.).
Сухі кістляві руки її підводились до темних хмар назустріч вітрові та блискавицям (А. Шиян);
Тяжко підвестися Голові пониклій... Думи, наче хмари, – Я до них навиклий (П. Грабовський);
Підвелися сумовиті і вогкі, як вересень, очі, на шиї корови мелодійно обізвався дзвоник (М. Стельмах);
// Віддалятися від горизонту (про небесні світила).
З-за лісу підводився ще більше надщерблений місяць (А. Шиян);
– Гляньте, хлопці! Сонце підвелося!.. (В. Сосюра);
// Ставати на яке-небудь підвищення.
Хома підвівся на підніжку біля перелаза (М. Стельмах);
* Образно. – Ярославе Осмомисле, княже! Ти, могутній, високо підвівсь, ти своєю раттю, наче кряжем, від угорських гір загородивсь (Н. Забіла);
// Іти, їхати в напрямку догори.
Він рукою одвів багнет вартового – дав пройти до вагона командирові дивізіону, потім солдатові-саперові, а за ними вже й сам підвівся по східцях у тамбур (А. Головко);
// Бути спрямованим або розташованим знизу догори.
Тоненькі дула зенітних гармат підводяться у темне небо (М. Трублаїні);
Земля .. знову круто підводилась угору (М. Стельмах);
// Стояти, виділяючись висотою; підносячись, містячись над чимось; височіти.
Обходить він патрулі, де грізно вдалину підводяться форти, де в міста глибині дзвенять і плачуть кулі, і гинуть злидарі з Марселем молодим... (В. Сосюра);
Могутні дерева підводились високо над лісом (М. Стельмах).
2. Приймати стояче положення, вставати, виходячи з сидячого, лежачого, зігнутого і т. ін. положення.
– То ти не хоч, питаю?.. – Де вже його, пане, не хотіти? Ваша воля – ваша й сила! – покірно одказав Федір, підводячись з землі (Панас Мирний);
Синявін поволі підводився з стільця, важко спершись обома руками на стіл (Іван Ле);
[Голоси:] Вставай, гладка, копиці не розтовкуй. – Ой, рятуйте, не підведуся (С. Васильченко);
Почувши своє ім'я, Вова немов прокинувся, рвучко підвівся на ноги (О. Копиленко);
Сакій випустив з рук валізу. Хотів підняти її, нахилився – й не зміг підвестися, сів на призьбі (Іван Ле);
// Змінювати лежаче положення на сидяче, напівсидяче і т. ін.
Нога вже не так болить, як перше, і Дмитрик може підвестись на постелі (М. Коцюбинський);
Без усякої сторонньої допомоги він ще легенько підвівся, сів і оглядівся навколо (О. Довженко);
“Де я?” – запитав незнайомий німецькою мовою, підводячись на лікоть (Ю. Яновський);
Невідомий підвівся навколішки (О. Донченко);
// Тягтися вгору, стаючи навшпиньки і т. ін.
Литка закрутив ганчірку і, підвівшись навшпиньки, заткнув її під товсту солом'яну стріху (Г. Епік);
Вискочив і Нещадименко на високу могилу і, підвівшись на стременах, завмер, вдивляючись у далечінь (О. Довженко);
// Видужуючи, починати ходити.
Вона мовчала, поки Мотря недугувала, а як Мотря підвелася, породивши на масниці сина Карпа, – Оришка пішла знову у двір правити провіанту (Панас Мирний);
* У порівн. Низенька, у своїй чорній кофті, вона здалася Тамарі такою нещасною і кволою, ніби підвелася тільки-но після тяжкої хвороби (А. Хижняк);
// перен. Вставати, прокидатися зі сну.
Хто рано підводиться, за тим діло водиться (прислів'я);
Раз Нимидорі приснилось .. Микола жне поперед неї, а вона поспішає за ним, та ніяк не дожене його. Коли підведеться вона, аж надворі вже день (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Ставати знову живим; воскресати.
Якби з жаги тієї Хоч раз в житті підводились мерці, Уже б давно в твоїй руці Струмила кров би В унісон з моєю (Л. Забашта);
Із дівчатами в ніч заспівають [трактористи] такої, Що від степу до моря врожай потече; З чебрецевих могил підведуться герої – Стануть з юністю вірно плече у плече (М. Стельмах);
// перен. Повставати проти гніту.
Підводжусь я, і визвольний мій клич Почує брат, великий люд Росії, І він мені на поміч поспішить (М. Бажан);
Підвівся – хто зроду коритись не звик, Розігнуту випростав спину Володар життя – трудівник, робітник! Це він врятував Україну (В. Бичко).
3. перен. Збільшуватись у рості, виростати (про рослини).
Трава підводиться, п'янюча і густа, І йдуть дорогою замислені дівчата (К. Герасименко);
Там, в приморських степах, підвелися сади, Цього літа уперше дарують плоди (М. Нагнибіда);
// Поставати, з'являтися в результаті будування.
Подивись тепер довкола, Як Донеччина зроста: Тут – встають завод і школа, Там – підводяться міста (М. Упеник);
Нові будинки підвелись, літак летить над ними, – в Сибіру, де були колись лиш хащі несходимі (Н. Забіла);
// З'являтися, поставати перед очима або в уяві.
В гудках, в димах, у клекоті Донбас Підводився наліво і направо (Л. Дмитерко);
Із-за гори підвелася бузкова смуга сумівського лісу. Вона тяглася аж до обрію (П. Панч);
Хрещатик підвівся в уяві, Починаючи наново вік (С. Крижанівський);
// Ставати виразнішим, поширюватись відносно чого-небудь, за рахунок чогось.
Ніч півколом западала на заході, а з сходу підводився м'якорожевий відблиск світання (Г. Епік);
Зоря ранкова, наче стяг, Підводилася з пітьми... (І. Муратов);
// Підійматися вгору, над чим-небудь.
Тільки найбільші зорі можна помітити в жовтій заграві, що підводилась над містом, мов гігантська вогненна парасоль (М. Руденко);
// Починатися, наставати (про періоди, частини доби).
Коли за чужими садами підвівся вечір, вона довше вдивлялася в його глибину (М. Стельмах);
// Збуджуючись, наростати, підійматися (про почуття).
Відійшовши від Устини, Стадницький відчув, як в душі почав підводитись гнів проти цієї мужички (М. Стельмах).
4. Пас. до підво́дити.
Підсумки підводяться не для того, щоб зупинитися на них (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- підводитися — підво́дитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підводитися — (з лави) ВСТАВАТИ, (навшпиньки) ставати, (проти гніту) повставати; (- рослину) виростати; (над чим) підноситися, підійматися, зводитися. Словник синонімів Караванського
- підводитися — див. вставати; одужувати Словник синонімів Вусика
- підводитися — [п'ідводиетиес'а] -оджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. -од'с'а, -од'теис'а Орфоепічний словник української мови
- підводитися — -джуся, -дишся, недок., підвестися, -едуся, -едешся; мин. ч. підвівся, -велася, -велося; док. 1》 Переміщатися знизу вгору, у вище положення. || Виходити з опущеного або звичайного положення, повертаючись чи спрямовуючись догори (про голову, руку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підводитися — Хто рано підводиться, за тим і діло водиться. Хто рано встає, той багато встигає зробити. Приповідки або українсько-народня філософія
- підводитися — встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка. Починати одужувати після тяжкої хвороби. На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись (Марко Вовчок); Він знов був дуже слабий на плеврит. Фразеологічний словник української мови
- підводитися — ВИСОЧІ́ТИ (виділятися висотою, міститися, знаходитися вище чогось), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВО́ДИТИСЯ, ВИСОЧИ́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ПАНУВА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ, ВИ́СИТИСЯ рідко... Словник синонімів української мови
- підводитися — ПІДВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ПІДВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. підві́вся, вела́ся, ло́ся; док. 1. Переміщатися знизу вгору, у вище положення. Він вдарив по кроковці ногою. Вона.. Словник української мови в 11 томах