підводитися

ПІДВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ПІДВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. підві́вся, вела́ся, ло́ся; док.

1. Переміщатися знизу вгору, у вище положення.

Він вдарив по кроковці ногою. Вона .. підвелася вгору, і Тимофій перехопив її на льоту (М. Стельмах);

Я ж бачила, як хмарка та вродилась: вона повстала з гучного потоку туманом білим, парою без барви, і тихо попливла понад водою глибокими ярами далі вгору, поволі підвелась, немов насилу, і вгору піднялась (Леся Українка);

// Виходити з опущеного або звичайного положення, повертаючись чи спрямовуючись догори (про голову, руку і т. ін.).

Сухі кістляві руки її підводились до темних хмар назустріч вітрові та блискавицям (А. Шиян);

Тяжко підвестися Голові пониклій... Думи, наче хмари, – Я до них навиклий (П. Грабовський);

Підвелися сумовиті і вогкі, як вересень, очі, на шиї корови мелодійно обізвався дзвоник (М. Стельмах);

// Віддалятися від горизонту (про небесні світила).

З-за лісу підводився ще більше надщерблений місяць (А. Шиян);

– Гляньте, хлопці! Сонце підвелося!.. (В. Сосюра);

// Ставати на яке-небудь підвищення.

Хома підвівся на підніжку біля перелаза (М. Стельмах);

* Образно. – Ярославе Осмомисле, княже! Ти, могутній, високо підвівсь, ти своєю раттю, наче кряжем, від угорських гір загородивсь (Н. Забіла);

// Іти, їхати в напрямку догори.

Він рукою одвів багнет вартового – дав пройти до вагона командирові дивізіону, потім солдатові-саперові, а за ними вже й сам підвівся по східцях у тамбур (А. Головко);

// Бути спрямованим або розташованим знизу догори.

Тоненькі дула зенітних гармат підводяться у темне небо (М. Трублаїні);

Земля .. знову круто підводилась угору (М. Стельмах);

// Стояти, виділяючись висотою; підносячись, містячись над чимось; височіти.

Обходить він патрулі, де грізно вдалину підводяться форти, де в міста глибині дзвенять і плачуть кулі, і гинуть злидарі з Марселем молодим... (В. Сосюра);

Могутні дерева підводились високо над лісом (М. Стельмах).

2. Приймати стояче положення, вставати, виходячи з сидячого, лежачого, зігнутого і т. ін. положення.

– То ти не хоч, питаю?.. – Де вже його, пане, не хотіти? Ваша воля – ваша й сила! – покірно одказав Федір, підводячись з землі (Панас Мирний);

Синявін поволі підводився з стільця, важко спершись обома руками на стіл (Іван Ле);

[Голоси:] Вставай, гладка, копиці не розтовкуй. – Ой, рятуйте, не підведуся (С. Васильченко);

Почувши своє ім'я, Вова немов прокинувся, рвучко підвівся на ноги (О. Копиленко);

Сакій випустив з рук валізу. Хотів підняти її, нахилився – й не зміг підвестися, сів на призьбі (Іван Ле);

// Змінювати лежаче положення на сидяче, напівсидяче і т. ін.

Нога вже не так болить, як перше, і Дмитрик може підвестись на постелі (М. Коцюбинський);

Без усякої сторонньої допомоги він ще легенько підвівся, сів і оглядівся навколо (О. Довженко);

“Де я?” – запитав незнайомий німецькою мовою, підводячись на лікоть (Ю. Яновський);

Невідомий підвівся навколішки (О. Донченко);

// Тягтися вгору, стаючи навшпиньки і т. ін.

Литка закрутив ганчірку і, підвівшись навшпиньки, заткнув її під товсту солом'яну стріху (Г. Епік);

Вискочив і Нещадименко на високу могилу і, підвівшись на стременах, завмер, вдивляючись у далечінь (О. Довженко);

// Видужуючи, починати ходити.

Вона мовчала, поки Мотря недугувала, а як Мотря підвелася, породивши на масниці сина Карпа, – Оришка пішла знову у двір правити провіанту (Панас Мирний);

* У порівн. Низенька, у своїй чорній кофті, вона здалася Тамарі такою нещасною і кволою, ніби підвелася тільки-но після тяжкої хвороби (А. Хижняк);

// перен. Вставати, прокидатися зі сну.

Хто рано підводиться, за тим діло водиться (прислів'я);

Раз Нимидорі приснилось .. Микола жне поперед неї, а вона поспішає за ним, та ніяк не дожене його. Коли підведеться вона, аж надворі вже день (І. Нечуй-Левицький);

// перен. Ставати знову живим; воскресати.

Якби з жаги тієї Хоч раз в житті підводились мерці, Уже б давно в твоїй руці Струмила кров би В унісон з моєю (Л. Забашта);

Із дівчатами в ніч заспівають [трактористи] такої, Що від степу до моря врожай потече; З чебрецевих могил підведуться герої – Стануть з юністю вірно плече у плече (М. Стельмах);

// перен. Повставати проти гніту.

Підводжусь я, і визвольний мій клич Почує брат, великий люд Росії, І він мені на поміч поспішить (М. Бажан);

Підвівся – хто зроду коритись не звик, Розігнуту випростав спину Володар життя – трудівник, робітник! Це він врятував Україну (В. Бичко).

3. перен. Збільшуватись у рості, виростати (про рослини).

Трава підводиться, п'янюча і густа, І йдуть дорогою замислені дівчата (К. Герасименко);

Там, в приморських степах, підвелися сади, Цього літа уперше дарують плоди (М. Нагнибіда);

// Поставати, з'являтися в результаті будування.

Подивись тепер довкола, Як Донеччина зроста: Тут – встають завод і школа, Там – підводяться міста (М. Упеник);

Нові будинки підвелись, літак летить над ними, – в Сибіру, де були колись лиш хащі несходимі (Н. Забіла);

// З'являтися, поставати перед очима або в уяві.

В гудках, в димах, у клекоті Донбас Підводився наліво і направо (Л. Дмитерко);

Із-за гори підвелася бузкова смуга сумівського лісу. Вона тяглася аж до обрію (П. Панч);

Хрещатик підвівся в уяві, Починаючи наново вік (С. Крижанівський);

// Ставати виразнішим, поширюватись відносно чого-небудь, за рахунок чогось.

Ніч півколом западала на заході, а з сходу підводився м'якорожевий відблиск світання (Г. Епік);

Зоря ранкова, наче стяг, Підводилася з пітьми... (І. Муратов);

// Підійматися вгору, над чим-небудь.

Тільки найбільші зорі можна помітити в жовтій заграві, що підводилась над містом, мов гігантська вогненна парасоль (М. Руденко);

// Починатися, наставати (про періоди, частини доби).

Коли за чужими садами підвівся вечір, вона довше вдивлялася в його глибину (М. Стельмах);

// Збуджуючись, наростати, підійматися (про почуття).

Відійшовши від Устини, Стадницький відчув, як в душі почав підводитись гнів проти цієї мужички (М. Стельмах).

4. Пас. до підво́дити.

Підсумки підводяться не для того, щоб зупинитися на них (М. Рильський).