підливати

ПІДЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛИ́ТИ і ПІДІЛЛЯ́ТИ, діллю́, діллє́ш, док., перех.

1. Те саме, що долива́ти.

Проценко мовчав, ковтаючи чай з червоним вином. Він ніяк у його не доходив смаку і все знай підливав та підливав вина у недопитий стакан (Мирний, III, 1954, 274);

Власівна уже вдруге підливає гас у лампу (Грим., Син.., 1950, 62);

[Старшина:] А чи не пора нам підлить чорнила у чорнильницю? (Кроп., І, 1958, 508);

Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини (Фр., II, 1950, 265);

— Кожну годину ви підлітатимете до «Буревісника», — сказав командир.., — ми вам добавимо [пального]. Зробите в морі посадку, і ми піділлємо (Трубл., Шхуна.., 1940, 167).

◊ Підлива́ти (підли́ти) ма́сла у вого́нь (в ого́нь) — підсилювати, розпалювати які-небудь почуття, переживання і т. ін., збуджувати чимось.

— А тут ще й Заруба підливає масла в огонь, гукає до Яринки: «Правильно! На одній землі не може бути двох хазяїв!..» (Кучер, Трудна любов, 1960, 55);

— Авжеж, що правда, то не гріх, — притакнула Довбишка й неначе підлила масла у вогонь (Н.-Лев., II, 1956, 282);

Невідомо точно, з чого почалась у них перша сутичка з полуботківцями. А тут, певно, вже і місцеві підлили масла в огонь: розповіли про все (Головко, II, 1957, 561).

2. рідко. Те саме, що підмо́чувати.

Він тільки стояв на купі цегли з рідного дома [дому] й оглядавсь навкруги. Вода підливала ту цеглу, одривала її (Н.-Лев., І, 1956, 632).

3. розм. Те саме, що полива́ти.

Ой, вийду я у садочок, Буду виглядати, Чи не вийде моя мила Рути підливати? (Рудан., Вибр., 1949, 42);

Якраз випала засуха. Степан.. носить воду з подвір’я до городу. Підливає щодня грядки (Круш., Буденний хліб.., 1960, 43).