1. Словник української мови в 11 томах

підминати

ПІДМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІМ’Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., перех.

1. Падаючи, рухаючись і т. ін., навалюватися і придавлювати собою кого-, що-небудь.

Танки вже гуркочуть, і там і там вже видно, як один із них, перевалюючись, прасує окопи першої лінії, давить, підминає під себе, як павутину, дротяні загорожі (Гончар, II, 1959, 375);

Виборов пам’ятає, що полоснув його ножем по животу, але не завдав серйозної рани, і звір підім’яв його під себе (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 61);

Я вмів добре плавати і тримався на поверхні води, намагаючись грудьми підім’яти під себе тонкий лід (Сміл., Сашко, 1957, 24).

2. Притискати чимось важким, згинати, м’яти.

Він ішов швидко, підминаючи ногами шорстке бадилля кукурудзи (Чаб., Тече вода.., 1961, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підминати — підмина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підминати — див. м'яти Словник синонімів Вусика
  3. підминати — -аю, -аєш, недок., підім'яти, -мну, -мнеш, док., перех. 1》 Падаючи, рухаючись і т. ін., навалюватися і придавлювати собою кого-, що-небудь. 2》 Притискати чимось важким, згинати, м'яти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підминати — Підгортати, підгорнути, попідгортати, нагортати, нагорнути, понагортати Словник чужослів Павло Штепа
  5. підминати — ПІДМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІМ'Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., кого, що. 1. Падаючи, рухаючись і т. ін., навалюватися на кого-, що-небудь, придавлювати собою кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. підминати — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого... Словник синонімів української мови