підминати

ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого, що, ГНІТИ́ТИ кого, що, заст.; ЧАВИ́ТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПІДМИНА́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ, РОЗТО́ВКУВАТИ, ДУШИ́ТИ, РОЗДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ПЛЮ́ЩИТИ, РОЗПЛЮ́ЩУВАТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ підсил., ЧАВУ́ЧИТИ розм. (кого, що — придавлюючи, розплющувати, м'яти, знищувати). — Док.: надави́ти, нати́снути, надуши́ти, придави́ти, придуши́ти, пригніти́ти, причави́ти, підім'я́ти, розчави́ти, роздави́ти, розтовкти́, роздуши́ти, згніти́ти, розплю́щити, розтрощи́ти. Приземкуватий Гаврило.. люто давив короткою ногою дошки (Григорій Тютюнник); Заспівали (дружки) сирітських пісень: як дочка ніби розмовляє з небіжкою-матір'ю, .. а мати одказує, що земля надавила їй груди (І. Нечуй-Левицький); І хотіла б (Настя) устати, та якась ласкава потайна рука силоміць очі закриває, надавлює чимсь (С. Васильченко); За плугом.. орач поступає, Тисне чепіги грудьми (І. Франко); З усіх сил натискають хлопці на весла (О. Копиленко); Біля крижаного завалу з потоків збиралася велика вода, натискувала на крижини, розламувала їх на шматки (С. Чорнобривець); Приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель (М. Коцюбинський); Дідка придавили томами з кресленнями й розрахунками (А. Крижанівський); Мій оборонець упав.., боляче придушивши мені ноги (Ю. Яновський); Тюха пригнітив Сивоока до землі (П. Загребельний); Костури наосліп, невпевнено промацують землю, чавлять крихку паморозь (М. Стельмах); Під сосною, причавивши кущ кропиви, лежать два червоні шолома (В. Яворівський); Розмашним кроком рушив він долиною, підминаючи шпичасті будяки (З. Тулуб); Віл наступив хлопчикові на ногу, ратицею розчавив ступню (І. Цюпа); Терентійроздавлює на щоці комара (М. Стельмах); Голос глухий, надтріснутий, немов його щойно щосили здушили за горло (А. Дімаров); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Берестовець.. плющив чобітьми синювато-білі мушлі оббитого з стін вапна (Л. Первомайський); Сірі масиви сланцю.. ось-ось розтрощать своєю багатотонною вагою невеличкий будинок (О. Донченко); Він не квапився забирати нахабного чобота з в'юнкої голландської травиці, толочив, м'яв, чавучив і душив її (П. Загребельний).

М'Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м'яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИ розм. (захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його); ПІДМИНА́ТИ (притискаючи, згинаючи чимсь важким); ПРИМИНА́ТИ (трохи); БГА́ТИ, МЕ́РВИТИ діал. (стискаючи в руках, скручуючи щось); ТЕРЕБИ́ТИ розм., ТЕРМОСИ́ТИ (ТЕРМОСУВА́ТИ) розм. (перебираючи пальцями). — Док.: зім'я́ти, пом'я́ти, розім'я́ти, пром'я́ти, пожма́кати, зіжма́кати (зжма́кати), пожмакува́ти, зжу́жмити, підім'я́ти, прим'я́ти, зібга́ти, побга́ти. Данько взяв із горнятка відталу грудку і, розглядаючи, поволі став м'яти, розминати її в пальцях (О. Гончар); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський); .- Щасти вам доля, хлопці. Не забувайте моєї господи. Як нема моїх синочків, хоч на чужих подивлюся. — І, низько нахиливши голову, пішла до хати, жмакуючи рукавом підібраний хвартух (М. Стельмах); Він ішов швидко, підминаючи ногами шорстке бадилля кукурудзи (М. Чабанівський); Олександра подалась на два ступені наперед і вклонилась старшині, бгаючи в руках червону хусточку (М. Коцюбинський); — Мудрий Федір Йосипович.. Все на нас покладає. — Звичайно, звичайно... На кого ж більше, — розгублено промимрив Сіренко, нервово мервлячи свою ріденьку борідку (М. Ю. Тарнавський); Аркадій Петрович теребив в руці серветку (М. Коцюбинський); Стяг (Івонька) свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібно просити (Грицько Григоренко).

ПРИДА́ВЛЮВАТИ (вагою, масою чого-небудь або своєю, стискувати щось, звич. зверху), ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ розм.; ПІДГОРТА́ТИ (ПІДГО́РТУВАТИ рідше), ПІДМИНА́ТИ (перев. із сл. під себе). — Док.: придави́ти, привали́ти, приверну́ти, підгорну́ти, підім'я́ти. Камінь .. придавлює гроби мерців єгипетських під нільськими пісками (Т. Осьмачка); — Барикада впала і привалила вас (І. Франко); В вишневім садочку схоронила (мати дочку), Сирою землею пригорнула, Біленьким камінцем привернула (пісня); Стрибнув (кінь) наперед, підгорнувши під себе отетерілих ворогів (С. Добровольський); "Лахтак" (корабель) простував упевнено, середнім ходом, коли-не-коли то відштовхуючи, то підминаючи під себе невеличкі крижини (М. Трублаїні).