1. Словник української мови в 11 томах

підмощений

ПІДМО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підмости́ти.

[Єфрем:] Гребля вузенька, підмощена гнойком та соломкою, вся так і двигтить, здається, що ось-ось за водою піде (Кроп., IV, 1959, 349);

Тамара відчувала, як дерев’яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (Хижняк, Тамара, 1959, 197);

// підмо́щено, безос. присудк. сл.

Тут вряд вози, біля возів підмощено землі, щоб коні стояли передком на горбку, — тоді вони поставніші, рівніші… (Вишня, І, 1956, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підмощений — підмо́щений прикметник Орфографічний словник української мови
  2. підмощений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підмостити. || підмощено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підмощений — ПІДМО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підмости́ти. [Єфрем:] Гребля вузенька, підмощена гнойком та соломкою, вся так і двигтить, здається, що ось-ось за водою піде (М. Словник української мови у 20 томах
  4. підмощений — Підмо́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)