підміна
ПІДМІ́НА, и, ж.
1. Дія, при якій один предмет, одне явище підмінюють іншим, одна особа виступає замість іншої.
Ремо здригнувся.. Він ніколи не бачив Гюлле в такім убранні… На хвилинку йому здалось, що то не вона… В його голові майнули химерні думки про можливість підміни… (Досв., Гюлле, 1961, 94);
Для прози та драматургії так само, як і кіно, найбільшим лихом є підміна реалізму натуралізмом (Літ. газ., 15.ІІІ 1959, 4).
2. Те, чим підмінюють кого-, що-небудь.
— Збирайтеся додому… А я підміну пришлю… (Кучер, Трудна любов, 1960, 273).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підміна — підмі́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- підміна — -и, ж. 1》 Дія, за якої один предмет, одне явище підмінюють іншим, одна особа виступає замість іншої. 2》 Те, чим підмінюють кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підміна — ПІДМІ́НА, и, ж. 1. Дія, при якій один предмет, одне явище підмінюють іншим, одна особа виступає замість іншої. Ремо здригнувся .. Він ніколи не бачив Гюлле в такім убранні... На хвилинку йому здалось, що то не вона... Словник української мови у 20 томах
- підміна — ЗАМІ́НА (дія, при якій замість одного предмета, однієї особи і т. ін. береться інший предмет, інша особа), СУБСТИТУ́ЦІЯ спец., ПІДСТА́ВА діал.; ПІДМІ́НА (звичайно непомітна або тимчасова); ПІДСТАНО́ВКА (за зразком чогось іншого). Словник синонімів української мови