1. Словник української мови в 11 томах

піднебіння

ПІДНЕБІ́ННЯ, я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м’яку частини і має склепінчасту форму.

Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (Стельмах, II, 1962, 39);

— Подивився їм [псам] в роти, а в одного піднебіння все чорне. Такі й вовків не бояться (Панч, В дорозі, 1959, 183);

При розгляданні ротової порожнини треба показати на таблиці її верхню стінку, утворену твердим і м’яким піднебінням (Метод. викл. анат., 1955, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піднебіння — піднебі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. піднебіння — [п'іднеиб’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. піднебіння — -я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. піднебіння — ПІДНЕБІ́ННЯ, я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму. Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Словник української мови у 20 томах
  5. піднебіння — язи́к (як (мов, ні́би і т. ін.)) прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) у кого, чий і без додатка. Хто-небудь замовк, втратив здатність говорити через хвилювання, тривогу, переляк тощо. Фразеологічний словник української мови
  6. піднебіння — Піднебі́ння, -ння; -бі́ння, -бі́нь і -бі́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)