піднебіння
піднебі́ння
[п'іднеиб’ін':а]
-н':а
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піднебіння — піднебі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- піднебіння — -я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піднебіння — ПІДНЕБІ́ННЯ, я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму. Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Словник української мови у 20 томах
- піднебіння — язи́к (як (мов, ні́би і т. ін.)) прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) у кого, чий і без додатка. Хто-небудь замовк, втратив здатність говорити через хвилювання, тривогу, переляк тощо. Фразеологічний словник української мови
- піднебіння — Піднебі́ння, -ння; -бі́ння, -бі́нь і -бі́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- піднебіння — ПІДНЕБІ́ННЯ, я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м’яку частини і має склепінчасту форму. Словник української мови в 11 томах