1. Словник української мови в 11 томах

підпорядкованість

ПІДПОРЯДКО́ВАНІСТЬ, ності, ж.

1. Залежність від кого-, чого-небудь.

2. Граматичний спосіб сполучення речень або слів, що виражають залежність одного речення або слова від іншого.

Підрядні сполучники служать для виявлення характеру залежності одного речення від другого та їх взаємної підпорядкованості (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 335).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпорядкованість — підпорядко́ваність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. підпорядкованість — [п'ідпор'адкован'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. підпорядкованість — -ності, ж. 1》 Залежність від кого-, чого-небудь. 2》 Граматичний спосіб сполучення речень або слів, що виражають залежність одного речення або слова від іншого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підпорядкованість — ПІДПОРЯДКО́ВАНІСТЬ, ності, ж. 1. Залежність від кого-, чого-небудь. Простежується боротьба двох тенденцій в історії університетів. Одна з них пов'язана з певною автономією університетів, інша – з підпорядкованістю державі (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. підпорядкованість — Підпорядко́ваність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)