підпрягатися
ПІДПРЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДПРЯГТИ́СЯ, яжу́ся, яже́шся, док.
1. Впрягати себе до упряжки на допомогу коням, тягловій худобі.
На горі кум Гриць все ще силкувався з своїм возом. На половині шляху він наскидав гною, рядом з конем підпрягся в дишло, пнувся до свого шматка поля (Чорн., Потік.., 1958, 240);
// перен., розм. Братися допомагати кому-небудь у чомусь.
— Зараз у нас почався добрий рух — кооперування зусиль колгоспів. Тепер не обов’язково самому все ладнати, хай підпряжуться сусіди (Чаб., Тече вода.., 1961, 30);
// розм. Втручатись у розмову, маючи на меті продовжити розмову або підтримати кого-небудь.
— Гаразд, воля твоя, але бачиш… відер нам ні за що купити, — підпрягався до Оникія Левонтій (Гончар, Таврія, 1952, 62);
— Дядьку, а врукопашну з німцями вам доводилося сходиться чи ні? — підпрягся зараз же Марко (Тют., Вир, 1964, 284).
2. тільки недок. Пас. до підпряга́ти.
Значення в інших словниках
- підпрягатися — підпряга́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підпрягатися — див. допомагати Словник синонімів Вусика
- підпрягатися — -аюся, -аєшся, недок., підпрягтися, -яжуся, -яжешся, док. 1》 Впрягати себе до упряжки на допомогу коням, тягловій худобі. || перен., розм. Братися допомагати кому-небудь у чомусь. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підпрягатися — ПІДПРЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДПРЯГТИ́СЯ, яжу́ся, яже́шся, док. 1. Впрягати себе до упряжки на допомогу коням, тягловій худобі. На горі кум Гриць все ще силкувався з своїм возом. Словник української мови у 20 томах
- підпрягатися — ВТРУЧА́ТИСЯ (УТРУЧА́ТИСЯ) у що, до чого (з власного бажання, самочинно включатися в якусь дію, починати займатися чиїмись справами), ВТОРГА́ТИСЯ (УТОРГА́ТИСЯ) книжн., ВВ'Я́ЗУВАТИСЯ (УВ'Я́ЗУВАТИСЯ) розм., ВСТРЯВА́ТИ (УСТРЯВА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови