підпускати
ПІДПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех.
1. Давати можливість, не заважати підходити, наближатися до кого-, чого-небудь.
Я підпускаю її до своїх дверей і лиш тоді голосно кажу: — День добрий панні Анелі! (Коцюб., II, 1955, 252);
Ось до бугая залишилося чотири кроки, три, два, але він вичікував і підпускав [Павла] все ближче (Тют., Вир, 1964, 115);
Коли куріпки прилетіли, лисиця-розбійниця затаїлась і підпустила близько до себе одного необачного птаха (Коп., Як вони.., 1948, 88);
*Образно. Думки про сина обступили її й не підпускали сну… (Мирний, І, 1949, 346);
// перев. із запереч. не. Бажати спілкуватися з ким-небудь.
Увесь тиждень мати — як мати, а в суботу і близько до себе не підпускає (Стор., І, 1957, 92);
Захар не підпускав їх [дівчат] до себе за «риску осілості» (Ле, Право.., 1957, 233).
2. також із спол. щоб, перен. Дозволяти робити що-небудь.
На великдень одного Стьопку підпускала [генеральша] до руки похристосатись… (Мирний, І, 1949, 202);
Якщо старикан [майстер] в доброму настрої, то він і пікетажистку підпускає до нівеліра, щоб привчалася (Гончар, Тронка, 1963, 186);
Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 144);
// перев. із запереч. не. Відкривати доступ до чого-небудь (предметів, занять і т. ін.).
Таня зроду не пекла хліб, мама вдома й не підпускала її до тіста (Дім., І будуть люди, 1964, 265);
— Байдужої людини до швидкісного верстата не можна й на кілометр підпускати! (Донч., VI, 1957, 343);
// Допускати до тварини-годувальниці для ссання молока (перев. малят цієї тварини).
Після годівлі маток корита прибирають з станка, а поросят підпускають до свиноматки (Свинар., 1956, 228);
Вимазав лисичат сметаною, та й підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану й прийняла лисичат (Збірник про Кроп., 1955, 28).
3. перен., розм. Говорити що-небудь дотепне, влучне, приємне і т. ін. під час розмови, зустрічі тощо.
— А ти відколи навчився компліменти підпускати? (Фр., III, 1950, 362);
Масло сипав цифрами, підпускав жарти (Хижняк, Невгамовна, 1961, 7).
◊ Ля́си підпуска́ти (підпусти́ти) див. ля́си;
Підпуска́ти (підпусти́ти) туману́ — робити що-небудь незрозумілим, заплутаним.
[Павленко:] Березняк.. такого туману підпустив, що на що вже я мастак на ці діла — проте нічогісінько не второпаю (Крот., Вибр., 1959, 505);
Підпуска́ти (підпусти́ти) шпи́льку — говорити ущипливі слова.
Грушевський з насолодою підпустив Шептицькому цю шпильку (Смолич, Мир.., 1958, 117).
Значення в інших словниках
- підпускати — підпуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підпускати — -аю, -аєш, недок., підпустити, -ущу, -устиш, док., перех. 1》 Давати можливість, не заважати підходити, наближатися до кого-, чого-небудь. || перев. із запереч. не. Бажати спілкуватися з ким-небудь. 2》 також із спол. щоб, перен. Дозволяти робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підпускати — ПІДПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., кого, що. 1. Давати можливість, не заважати підходити, наближатися до кого-, чого-небудь. Я підпускаю її до своїх дверей і лиш тоді голосно кажу: – День добрий панні Анелі! (М. Словник української мови у 20 томах
- підпускати — точи́ти (розво́дити) / поточи́ти ля́си (баля́си, баляндра́си, ба́ли). 1. зневажл. Вести пусті, беззмістовні розмови, марнуючи час. — Нам, старче, ніколи точити ляси,— розшнуровує варги Стьопочка й осуркувато (непривітно) оглядає торбешника (М. Фразеологічний словник української мови
- підпускати — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч. Словник синонімів української мови