1. Словник української мови в 11 томах

підрив

ПІДРИ́В, у, ч. Дія і стан за знач. підрива́ти¹, підірва́ти і підрива́тися¹, підірва́тися.

Чи знаєте, що «Зоря» і «Дзвінок» вже заборонені в Росії? Се для них великий підрив (Л. Укр., V, 1956, 141);

Підрив сільського господарства в умовах війни і недорід, що спіткав Україну в 1648 р., викликали гостру недостачу в хлібі (Іст. УРСР, І, 1953, 243);

Сатиричні прийоми народної пісні він [Роберт Бернс] майстерно використав для підриву основ пуританської релігії (Рад. літ-во, 5, 1958, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підрив — підри́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. підрив — (дія) підривання, висадження в повітря і п. ф. від ПІДРИВАТИ; (авторитету) дискредитація; П. саботаж, диверсія. Словник синонімів Караванського
  3. підрив — -у, ч. 1》 Дія і стан за знач. підривати I, підірвати і підриватися I, підірватися. 2》 мисл. Утягнутість живота в хортового собаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підрив — ПІДРИ́В, у, ч. Дія і стан за знач. підрива́ти¹, підірва́ти і підрива́тися¹, підірва́тися. Чи знаєте, що “Зоря” і “Дзвінок” вже заборонені в Росії?... Словник української мови у 20 томах