1. Словник української мови в 11 томах

підтикати

ПІДТИ́КАТИ див. підтика́ти.

ПІДТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТИ́КАТИ, підти́чу, підти́чеш і підти́каю, підти́каєш і ПІДІТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм.

1. Підбирати, підгортати під що-небудь поли, нижні краї одягу.

Бредуть бійці по коліна в болоті, підтикавши свої шинелі (Гончар, III, 1959, 158);

Катерина підіткнула фартух, а до листівки не торкнулась (Чорн., Визволення, 1949, 121);

// Підсовувати, затикати щось під що-небудь.

— Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 68).

2. кого. Допомагати комусь підбирати, підсувати під щось нижні краї, поли його одягу.

Паничу, я вас підтичу (Номис, 1864, № 1161).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підтикати — підти́кати дієслово доконаного виду підтика́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підтикати — I підт`икатидив. підтикати. II підтик`ати-аю, -аєш, недок., підтикати, підтичу, підтичеш і підтикаю, підтикаєш і підіткнути, -ну, -неш, док., перех., розм. 1》 Підбирати, підгортати під що-небудь поли, нижні краї одягу. Підіткнути спідницю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підтикати — див. підвертати Словник чужослів Павло Штепа
  4. підтикати — ПІДТИ́КАТИ див. підтика́ти. ПІДТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТИ́КАТИ, підти́чу, підти́чеш і підти́каю, підти́каєш і ПІДІТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, розм. 1. Підбирати, підгортати під що-небудь поли, нижні краї одягу. Словник української мови у 20 томах
  5. підтикати — ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) (тягнучи, піднімати щось угору, вище), ПІДКА́СУВАТИ діал.; ПІДСМИ́КУВАТИ (ПІДСМИКА́ТИ) (різким рухом); ПІДТИКА́ТИ розм. (закріплюючи краї, кінці, поли чогось). — Док. Словник синонімів української мови
  6. підтикати — Підтика́ти, -тика́ю, -тика́єш підти́кати, -ти́чу, -ти́чеш, -чуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підтикати — Підтика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. підтикати, -чу, -чеш и підіткнути, -ну, -неш, гл. Подтыкать, подоткнуть, подсунуть. Уже, підтикавши десь поли, фурцює добре навісна. Котл. Ен. II. 32. Паничу, я вас підтичу. Ном. Словник української мови Грінченка