підтятий

ПІДТЯ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтя́ти.

Аж ось деревце похилилось, хруснуло і, підтяте, впало на сніг… (Коцюб., І, 1955, 79);

1 серпня.. 1913 р., підтята тяжкою хворобою, Леся Українка померла в м. Сурамі (Укр. літ., 9, 1957, 246);

Коли вітця Мелхиседека трохи поранило в бою, він, підтятий викраденням Ярини, помітно підупав на силі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 512);

По його впалих, помутнілих очах, по.. похиленій поставі.. видно було, що вся сила його жизні [життя] підтята (Фр., V, 1951, 448);

*У порівн. Мов підтяте сокирою дерево, долі простягся Агі (Л. Укр., IV, 1954, 282);

// підтя́то, безос. присудк. сл.

Тих скалічено, тих лиш підтято, Тих убито, а мучено — всіх (Рильський, Поеми, 1957, 286).

2. у знач. прикм. Зрізаний, зрубаний у нижній частині.

Злоба і гнів стрясали його.. тіло, як буря стрясає корчуватого дуба з підтятим корінням (Добр., Очак. розмир, 1965, 165);

*У порівн. Похитнувся Іванів тато, як підтята смерека (Коцюб., II, 1955, 311).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me