1. Словник української мови в 11 томах

пірнути

ПІРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до пірна́ти.

От-от доплив [рибалонька]. Пірнув, виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Шевч., І, 1963, 161);

Червоний чобіт став на самий берег і пірнув у воду (Н.-Лев., II, 1956, 62);

Літак.. круто пірнув до землі (Ле, Право.., 1957, 111);

Я пірнув у бомбосховище (Сміл., Сашко, 1954, 104);

Сини.. вийшли в люди. Федько в науку увесь пірнув, ось вже і став професором (Рибак, Час.., 1960, 129);

По відході о. Василя Раїса пірнула в ліжко (Коцюб., І, 1955, 318).

◊ Як (мов і т. ін.) у во́ду пірну́ти — те саме, що Як (мов і т. ін.) у во́ду впа́сти ( див. вода́).

[Тетяна:] Тут ось дівчина безвісти пропала!..Як у воду пірнула! (Мам., Тв., 1962, 262);

Мов у воду був пірнув Санько Паскуда і ось виринув. Виринув слідчим у поліції (Збан., Єдина, 1959, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пірнути — (зануритися у воду) впірнути, упірнути, нирнути, поринути, (скочивши) шубовснути// діал. дати нурка. Словник синонімів Полюги
  2. пірнути — пірну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. пірнути — -ну, -неш, док. Однокр. до пірнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пірнути — ПІРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до пірна́ти. От-от доплив [рибалонька]. Пірнув, виринає – І утоплену Ганнусю На берег виносить (Т. Шевченко); Червоний чобіт став на самий берег і пірнув у воду (І. Нечуй-Левицький); Літак .. Словник української мови у 20 томах
  5. пірнути — пори́ну́ти (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що. Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр. Фразеологічний словник української мови
  6. пірнути — ЗАНУ́РЮВАТИСЯ (опускатися у воду чи в іншу рідину), ПОРИНА́ТИ, ЗАРИНА́ТИ, ПІРНА́ТИ, ВПІРНА́ТИ (УПІРНА́ТИ), ОПУСКА́ТИСЯ. — Док.: зану́ритися, пори́ну́ти, зарину́ти, пірну́ти, впірну́ти (упірну́ти), опусти́тися. Словник синонімів української мови
  7. пірнути — Пірну́ти, -ну́, -не́ш, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пірнути — Пірнути см. пірнати. Словник української мови Грінченка