пірога
ПІРО́ГА, и, ж. У народів Центральної і Південної Америки та Океанії — вузький довгий човен, обтягнутий корою, шкірами або видовбаний чи випалений із стовбура дерева.
Тихенько випливеш на голубий затон — І раптом з комишу, по водяній дорозі Редько вислизує індійцем на пірозі (Рильський, Поеми, 1957, 231);
В тропічних лагунах назустріч кораблю пливли сотні пірог з чорношкірими тубільцями (Донч., Ю. Васюта, 1950, 68).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пірога — піро́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пірога — -и, ж. У народів Центральної й Південної Америки та Океанії – вузький довгий човен, обтягнутий корою, шкурами або видовбаний чи випалений із стовбура дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пірога — Човен індійський Словник чужослів Павло Штепа
- пірога — ПІРО́ГА, и, ж. У народів Центральної і Південної Америки та Океанії – вузький довгий човен, обтягнутий корою, шкірами або видовбаний чи випалений із стовбура дерева. Словник української мови у 20 томах
- пірога — піро́га (франц. pirogue, від ісп. piragua, з карибського piragva) вузький і довгий човник в індіанців. Словник іншомовних слів Мельничука