1. Словник української мови в 11 томах

пітник

ПІТНИ́К, а́, ч. Повсть, що підкладається коневі під сідло чи під сіделко.

Починаючи заїздку, на спину лошаті кладуть пітник з сідла, підтягують його слабенько попругою і водять в поводі по 25-30 хв. протягом 2-3 днів (Конярство, 1957, 117);

Він ізліз поправити підпругу й замість того перестелив пітника (Ю. Янов., І, 1958, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пітник — пітни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пітник — -а, ч. Повсть, що підкладається коневі під сідло чи під сіделко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пітник — ПІТНИ́К, а́, ч. Повсть, що підкладається коневі під сідло чи під сіделко. Починаючи заїздку, на спину лошаті кладуть пітник з сідла, підтягують його слабенько попругою і водять в поводі по 25–30 хв. протягом 2–3 днів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. пітник — Пітник, -ка м. 1) Потникъ. Черк. у. О. 1862. V. 103. 2) Часть хомута: войлочная подкладка на шеѣ лошади. Вас. 159. Словник української мови Грінченка