піч

ПІЧ, пе́чі, ж.

1. Споруда з цегли або каменю, признач. для опалення приміщення, випікання хліба та інших борошняних виробів, варіння страв, напоїв і т. ін.

Сама [мати] води наносить, ..піч затопить, вечеряти варить (Кв.-Осн., II, 1956, 430);

Біля печі заклопотано торохтіли рогачами сусідки (Панч, В дорозі, 1959, 49);

Ганна.. вправно орудувала дерев’яною лопатою, саджаючи у піч хліб (Тют., Вир, 1964, 67);

// Верхня частина цієї будови, признач. для лежання, сидіння і т. ін.

Прийшов додому уночі. Стогнала мати на печі (Шевч., II, 1953, 107);

Я сидів на печі і, уявляючи себе пароплавом, гудів і совався у гарячому просі, яке сушилося для пшона (Багмут, Опов., 1959, 3);

// перен. Про кількість чого-небудь, що можна спекти чи зварити в такій споруді за один раз.

Зажарили дванадцять биків, напекли сорок печей хліба (Укр.. казки, 1951, 272);

// перен. Приготування їжі, питва і т. ін. у такій споруді.

Я все була у роботі та роботі: коли не гусей пасла, то шила; коли не шила, то пряла; стала підростати — до печі запрягли (Мирний, І, 1954, 71);

Дружина Омеляна хоч і добре поралася біля землі, але хатньої роботи і печі терпіти не могла (Стельмах, І, 1962, 114).

2. Споруда для теплової обробки матеріалів у якому-небудь технологічному процесі.

Інститут виготовив креслення нагрівальної печі для швидкісної плавки чавуну (Наука.., 1, 1958, 16);

— Мій тато плавить у печі сталь! (Донч., VI, 1957, 396).

∆ До́менна піч див. до́менний;

Марте́нівська піч див. марте́нівський.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me