1. Словник української мови в 11 томах

радимичі

РАДИ́МИЧІ, ів, мн. (одн. ради́мич, а, ч.). Група східнослов’янських племен, які жили в межиріччі Дніпра і Десни.

Між верхів’ями Дніпра і р. Сожем розміщалися радимичі (Іст. УРСР, І, 1953, 41);

У поході 907 р. брали участь словени, кривичі, древляни, радимичі,.. тобто всі ті слов’янські племена, які на той час були підвладні Олегові (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 538).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радимичі — -ів, мн. (одн. радимич, -а, ч.). Група східнослов'янських племен, які жили в межиріччі Дніпра і Десни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. радимичі — РАДИ́МИЧІ, ів, мн. (одн. ради́мич, а, ч.). Група східнослов'янських племен, які жили в межиріччі Дніпра і Десни. Між верхів'ями Дніпра і р. Сожем розміщалися радимичі (з наук. літ.); У поході 907 р. брали участь словени, кривичі, древляни, радимичі, .. Словник української мови у 20 томах
  3. радимичі — Сх.-слов'янське плем'я (союз племен); в IX-X ст. жили в межиріччі Дніпра і Десни, у басейні р. Сож; за літописом, прийшли від ляхів і осіли на берегах... Універсальний словник-енциклопедія