1. Словник української мови в 11 томах

разючий

РАЗЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який має велику руйнівну силу.

З глухим виттям разючі міни Уперто шматували ліс (Шер., Генерал Орленко, 1948, 23);

Віра не вибігла слідом за ним, а знітилась, наче від удару сильного й разючого (Шиян, Баланда, 1957, 178);

// перен. Який відзначається особливою гостротою; нещадний, непримиренний, нищівний.

Царизм, боячись гнівної і разючої сили Шевченкового слова, вже й після смерті поета прагнув всіляко приховати від народу її революційну суть, забороняв вшанування пам’яті поета (Мист., 2, 1961, 2);

Не обминуло разюче вістря Козланюкової сатири і релігійного дурману, церковної реакції (Літ. Укр., 15.ІІ 1963, 3).

2. Який викликає подив або захоплення, вражає ( див. вража́ти¹ 1).

Давно вже відоме разюче багатство у Шевченка внутрішніх рим (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 36);

В’їхавши на поміщицькі землі, Сахно зразу ж відзначила їхню разючу відмінність од нужденних царанських земель (Смолич, І, 1958, 55);

Всупереч Штефановим сподіванням, лейтенанта, видно, ніскільки не здивували такі разючі новини (Гончар, Новели, 1954, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. разючий — (який має велику руйнівну силу) убивчий, вбивчий, нищівний, (з разючим ударом) знищувальний; перен. (про критику) вражаючий. Словник синонімів Полюги
  2. разючий — разю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. разючий — (факт) разливий, приголомшливий, дивовижний, подиву гідний; (контраст) різкий; (гумор) нищівний, нещадний, влучний; (- красу) сліпучий. Словник синонімів Караванського
  4. разючий — -а, -е. 1》 Який має велику руйнівну силу. || перен. Який відзначається особливою гостротою; нещадний, непримиренний, нищівний. 2》 Який викликає подив або захоплення, вражає (див. вражати I 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. разючий — РАЗЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який має велику руйнівну силу. З глухим виттям разючі міни Уперто шматували ліс (М. Шеремет); Віра не вибігла слідом за ним, а знітилась, наче від удару сильного й разючого (А. Шиян); // перен. Словник української мови у 20 томах
  6. разючий — НИЩІВНИ́Й (який має велику руйнівну, знищувальну силу); РАЗЮ́ЧИЙ, УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ) заст. (перев. про удар, вогонь із зброї тощо); ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (який завдає нищівного удару). Словник синонімів української мови