1. Словник української мови в 11 томах

разючо

РАЗЮ́ЧО, присл., рідко. Те саме, що разю́че.

Карпо Васильович, разючо помолоділий, уже стояв на ганку і, скинувши кашкета, дивився вгору, мовби чекаючи звідти когось дорогого, бажаного… (Гончар, І, 1954, 533).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. разючо — разю́чо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. разючо — присл., рідко. Те саме, що разюче. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. разючо — РАЗЮ́ЧО, присл., рідко. Те саме, що разю́че. Карпо Васильович, разючо помолоділий, уже стояв на ґанку і, скинувши кашкета, дивився вгору, мовби чекаючи звідти когось дорогого, бажаного... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах