разючо
РАЗЮ́ЧО, присл., рідко.
Те саме, що разю́че.
Карпо Васильович, разючо помолоділий, уже стояв на ґанку і, скинувши кашкета, дивився вгору, мовби чекаючи звідти когось дорогого, бажаного... (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- разючо — разю́чо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- разючо — присл., рідко. Те саме, що разюче. Великий тлумачний словник сучасної мови
- разючо — РАЗЮ́ЧО, присл., рідко. Те саме, що разю́че. Карпо Васильович, разючо помолоділий, уже стояв на ганку і, скинувши кашкета, дивився вгору, мовби чекаючи звідти когось дорогого, бажаного… (Гончар, І, 1954, 533). Словник української мови в 11 томах