1. Словник синонімів української мови

разючий

НИЩІВНИ́Й (який має велику руйнівну, знищувальну силу); РАЗЮ́ЧИЙ, УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ) заст. (перев. про удар, вогонь із зброї тощо); ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (який завдає нищівного удару). Жити в наметах у степу тут не дуже зручно, набридають чорні бурі з їх нищівною силою (Л. Дмитерко); Віра не вибігла слідом за ним, а знітилась, наче від удару сильного й разючого (А. Шиян); Убивчий вогонь артилерії. — Пор. згу́бний, руйнівни́й.

НИЩІВНИ́Й (про критику, сатиру тощо — який дуже вражає; перев. про погляд — сповнений зневаги, осуду, ненависті), УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ) заст.; РАЗЮ́ЧИЙ (про критику і т. ін.); ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (про погляд). Якою тільки ціною сорому та ганьби від нищівних епітетів.. діставалися ті короткі хвилини сумнівної насолоди (А. Головко); Посланець-перебіжчик з шляхетською вимовою оступився, ледве витримуючи нищівний погляд Наливайка (І. Ле); З тими, на кого слід впливати тільки залізною, вбивчою логікою, Федір Іполитович умів себе стримувати (Ю. Шовкопляс); Сердитими сірими очима вона ще здалеку вп'ялася в мене. Ледве витримав той знищувальний погляд (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. разючий — (який має велику руйнівну силу) убивчий, вбивчий, нищівний, (з разючим ударом) знищувальний; перен. (про критику) вражаючий. Словник синонімів Полюги
  2. разючий — разю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. разючий — (факт) разливий, приголомшливий, дивовижний, подиву гідний; (контраст) різкий; (гумор) нищівний, нещадний, влучний; (- красу) сліпучий. Словник синонімів Караванського
  4. разючий — -а, -е. 1》 Який має велику руйнівну силу. || перен. Який відзначається особливою гостротою; нещадний, непримиренний, нищівний. 2》 Який викликає подив або захоплення, вражає (див. вражати I 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. разючий — РАЗЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який має велику руйнівну силу. З глухим виттям разючі міни Уперто шматували ліс (М. Шеремет); Віра не вибігла слідом за ним, а знітилась, наче від удару сильного й разючого (А. Шиян); // перен. Словник української мови у 20 томах
  6. разючий — РАЗЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який має велику руйнівну силу. З глухим виттям разючі міни Уперто шматували ліс (Шер., Генерал Орленко, 1948, 23); Віра не вибігла слідом за ним, а знітилась, наче від удару сильного й разючого (Шиян, Баланда, 1957, 178); // перен. Словник української мови в 11 томах