рай
РАЙ¹, ра́ю, ч.
1. За релігійними уявленнями — місце, де блаженствують праведники після смерті.
Господи, візьми мою душу до себе в рай! (Н.-Лев., II, 1956, 21);
Ні на землі, ні в пеклі, ні в раю Він не забув своєї Беатріче (Л. Укр., І, 1951, 174);
*У порівн. Сіяло сонце: в небесах Ані хмариночки; та тихо Та любо, як у раї (Шевч., І, 1951, 312);
// За біблійною легендою — сад, в якому жили перші люди Адам і Єва до так званого гріхопадіння.
— Хочеш, — питаю, — я прочитаю, як бог творив світ і перших людей, як вони жили в раю, як согрішили й що їм було за те? (Мирний, IV, 1955, 338);
— Там [у святому письмі] сказано, що бог, виганяючи з раю наших прародичів, дав їм за одежу шкіри звірячі (Фр., IV, 1950, 123).
2. перен. Красива, благодатна місцевість.
У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим (Шевч., II, 1963, 217);
[Іван:] Глянеш кругом себе — рай та, й годі! Зорі — як свічі воскові, води — немов срібло, за садами хат не видко (Вас., III, 1960, 26);
[Наташа:] А у вас тут гарно, природа прекрасна, прямо рай… (Корн., І, 1955, 158);
В задумі вічній гори, земний чудесний рай. Спокійне синє море, вишневий небокрай (Сос., II, 1958, 38);
// Чудове, спокійне, щасливе життя.
Хто щиро поважа родину, Свій рідний край, Тому не всюди рай: Чужина в’ялить, як Билину (Гл., Вибр., 1951, 48);
Добре мені стало жити на білому світі! І на роботі ладиться,.. і дома просто-таки рай (Вільде, Винен.., 1959, 4);
// Насолода, блаженство, щастя.
Він нагадав Настю.. Серце його знов забагло кохання, того тихого раю, про який він так довго марив (Коцюб., І, 1955, 35);
Рай далекого дитинства розкривався перед ними червоними маками, рожевим цвітом і волошками (Довж., І, 1958, 314).
3. перен. Лагідне, ніжне звертання до близької, дорогої людини.
Ти, любко моя, моє сонце, мій раю, Коли б я побачив тебе ще хоч раз! (Л. Укр., IV, 1954, 111);
[Маруся (до Грицька):] Прощай, моя ти втіхонько єдина, Моє життя, мій раю дорогий (Сам., II, 1958, 15).
РАЙ²… Перша частина складних слів, що відповідає слову райо́нний, напр.: райагроно́м, райветліка́рня, райві́дділ, райвійськкома́т, райгазе́та, райконто́ра, райконфере́нція, райма́г, раймілі́ція, райнаросві́та, райпартшко́ла, райпромкомбіна́т, райсу́д і т. ін.
Значення в інших словниках
- рай — рай іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- рай — (біблійний) сад, едем; (небесний) Небо, Небеса, вічне <�небесне, Боже> царство, житлище святих, Єлисейські поля; (земний) казковий край, Аркадія; П. щасливе життя, насолода, блаженство, щастя; зв. РАЮ! див. РАДОСТЕ! Словник синонімів Караванського
- рай — раю, ч. 1》 За релігійними уявленнями – місце, де блаженствують праведники після смерті. || За біблійною легендою – сад, в якому жили перші люди Адам і Єва до гріхопадіння. 2》 перен. Красива, благодатна місцевість. || Чудове, спокійне, щасливе життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рай — РАЙ, ра́ю, ч. 1. За релігійними уявленнями – місце, де блаженствують праведники після смерті. Господи, візьми мою душу до себе в рай! (І. Нечуй-Левицький); Ні на землі, ні в пеклі, ні в раю Він не забув своєї Беатріче (Леся Українка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- рай — рай: ♦ на си́лу в раю́ не бу́деш (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рай — Вольному воля, а спасенному рай. Роби як знаєш. До раю навпростець, та ще й в ходаках. Іронія з фарисейської побожності. Коби ти був у раю, а я коло тебе з краю. Побожне бажання двох приятелів. Краще іти до неба в лахмітях, як до пекла в шатах. Приповідки або українсько-народня філософія
- рай — За Біблією країна вічного щастя, місцеперебування перших людей (Адам і Єва) до виявлення ними непослуху Богові й вигнання їх звідтіля. Універсальний словник-енциклопедія
- рай — див. рай і пекло Філософський енциклопедичний словник
- рай — РАЙ (у багатьох релігіях — місце, де блаженствують праведники після смерті), ЕДЕ́М книжн. Пани ж неситії, пузаті, На рай твій, Господи, плюють І нам дивитись не дають (Т. Словник синонімів української мови
- рай — Рай, ра́ю, ра́єві, в раю́; раї́, -ї́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)